Уривок

Наступного дня був турнір.

Уроки скасували, і всі учні зібралися у прикрашеній залі для тренувань, що ще вчора була абсолютно порожньою. Зусилля учнівського комітету на чолі з Емі були очевидними: глядацькі лави, прожектори, плакати — усе створювало атмосферу азарту. Ведучою була дівчина із випускних класів і її голос урочисто розносився по всій глядацькій залі та арені.

— Вітаємо на щорічному Осінньому турнірі Академії! Велика нагода для студентів показати себе та створити шоу для глядачів.

З трибун у відповідь пролунали оплески і овації. Кріс, однак, не відчувала жодного піднесення. Вона сподівалася лише на швидке завершення свого виступу.

«— Ти ж не просто хочеш відмазатися, правда?» — згадалася їй фраза професора.

Злість знову прокинулася всередині неї, змішуючись із виснаженням. Принаймні, якщо пощастить, то на практику вона більше не прийде.

— Відкриваємо перший блок турніру. Перша вісімка учнів змагатиметься за перше місце.

Перша вісімка, зокрема й Кріс, вийшла на арену для представлення. Арена була достатньо великою, щоб у ній вільно розмістилося з десяток людей. Стіни — з міцної металевої сітки, поверх якої тримався магічний бар’єр, що не давав енергії виходити назовні; зверху — сітчастий купол. Підлогу застелено тонкими пружними матами. По периметру чергували сильніші маги з-поміж викладачів. Кріс краєм ока встигла відмітити професора Варрена — й одразу відірвала від нього погляд.

— Учасники потрапляють до перших пар випадковим чином, далі просуваються, перемагаючи, — лунало з колонок. — Переможцем стає той, хто виграє три бої без капітуляції. Перемога зараховується у випадку нокауту не менше ніж на чотири секунди або добровільної здачі. Заборонені летальні прийоми, ураження очей, трахеї та хребта, а також будь-яке добивання після нокауту. Заборонено використовувати зброю та сторонні артефакти з властивостями. Ліворуч від входу — пост цілителів та медиків.

До лінії учасників вийшов суддя й провів жереб, поки ведуча озвучувала пари:

— Перша пара — Кіра Крос та Фері Тайко. — суперниці стали одна проти одної. — Друга пара — Кріс Лонгвей та Жоан Зінкер.

Це був маг-фенікс з молодшого класу змішаних. Ця пташечка завжди була на очах студентів і подавала великі надії, але Кріс вважала хлопця лише блискучою обгорткою. Він подавав себе як принца цього світу і навіть зараз дивився на відьму, наче вже її переміг. Звісно яскраве мідне волосся з милим модельним обличчям та стрункою статурою приваблювало багатьох до нього, чим він і тішився. Тим часом оголосили дві інші пари. Серед них Кріс почула ім’я одного з посіпак Джейкоба, що ніяк не могло тішити.

— Дякую за увагу. Учасників прошу покинути арену для першого бою. А з вами була Делайла Лок. Приємних вражень!

Кріс покинула арену, лишивши першу пару для двобою. Суддя розмістив дівчат одна проти одної з достатньою відстанню в кілька метрів між ними, щось проговорив, після чого підняв руку вгору і різко нею махнув. За змахом руки чоловік зник, а суперниці ринулися в бій.

Кіра була вампіркою і її рухи були швидкими і точними. Її суперниця явно відставала по швидкості. Кіра, на велике здивування не тільки Кріс, а і багатьох глядачів, не вдалася до типового вампірського трюку – гіпнозу при погляді очі в очі, що не було заборонено правилами, а використовувала лише фізичний бій. Однак Фері не змогла використати це, як перевагу в бою.

Глядачі вражено спостерігали за першим боєм, шумно підтримуючи кожен стрімкий випад і удар гучними оплесками та викриками. Бій почав перетворюватися на наздоганялки. Відьма буквально тікала по арені від суперниці не встигаючи виставити щит, як той уже було знищено ударами сильних ніг чи рук. Зовсім скоро Фері знесилилася, а Кіра збила її з ніг. Відьма не встала. Вона лежала на спині важко дихаючи, тож через чотири секунди суддя оголосив першого переможця вказуючи на Кіру, ведуча повторила оголошення переможниці.

— У першому бою перемагає Кіра Крос та переходить до другого раунду!

Зал розірвався оваціями. Кріс дивилася двобій з захопленням і тривогою, що відбивалися фіолетовим кольором на її браслетах. Вона бачила, як суперниці покинули арену і як на Кіру налетіла дівчина з купою питань для свого блогу. Тим часом студенти зі стінгазети робили фото та проводили короткі інтерв’ю. А переможену дівчину зустріли цілителі перевіряючи її на наявність серйозних травм.

Коли оголосили наступну пару у Кріс заніміли ноги від хвилювання, а браслети залило фіолетовим повністю. З залізним зусиллям вона змусила себе вийти на арену та зосередитися.

— Кріс Лонгвей проти Жоана Зінкера! — пролунало у них прямо над головами поки суддя розставляв їх по точках.

— Уникаєте очей, трахеї та хребта. Без зброї й артефактів. Перемога — нокаут від чотирьох секунд або здача. Готові? — продиктував правила суддя, на що Кріс та її суперник коротко кивнули. На обличчі Жоана заграла самовдоволена посмішка.

Чоловік підняв руку. За мить вона стрімко ринулась вниз — суддя розчинився в повітрі.

Вони рвонули назустріч.

…тільки Кріс з’їхала по дузі ліворуч від Жоана і завдала перший удар всім корпусом. Це вибило хлопця з рівноваги і дуже його розлютило, посмішка швидко злетіла з гарних губ. Дівчина ледве встигла відкотитися і виставити щит, як на неї посипалися вогняні залпи.

Суперник не стишувався, а Кріс все ще ухилялася, але вона знала, що не зможе робити це вічно, якщо їй потрібно збити хлопця з ніг. За мить руки хлопця охопив жар від плечей, розкриваючись подобою крил. На Кріс посипалися нові атаки у формі палаючих пір’їн, мов розжарених цвяхів. Частину дівчині вдалося уникнути, інші – поглинути своєю магією, але лишилася одна, яка гострим лезом лишила опік на лівому передпліччі. Браслети на мить спалахнули червоним. Відьма зашипіла. Жоан тим часом показово розминався, позуючи на публіку.

Кріс не встигла перевести подих, як біля неї піднялося кілька вогняних стовпів, а жар майже обпалив їй шкіру. Вогонь згас і вона рвонула вперед на суперника, на півдорозі, утворюючи тіні в руках та спрямовуючи їх на фенікса. Він зніс полум’ям половину її атак, немов сильним вітром, а від іншої половини елегантно вклонився, ніби виконуючи танець. Наступний удар Лонгвей прийняла уже спиною, перекатом пролітаючи вперед і ледве втримуючись, щоб не полетіти в сітку. Вона піднялася, важко дихаючи. У правій руці в неї знову заклубочилися тіні.

Кожен його жест викликав рев — він грав у зал. Хлопець задоволено посміхався, немов відьми й не було з ним на одній арені.

І отут його атаки стали сильними, але неточними, розмазаними і широкими. Кріс тільки і встигала ухилятися та поглинати чужий вогонь. Після дощу з іскор глядачі завили, а Кріс ковзнула під дугою вліво, відчула різкий жар у горлі — і побачила перший прорахунок: перед кожним залпом він опускав праву руку й ставив ліву ногу опорною. Повторив двічі — і все стало очевидно. Кріс щоразу прослідкувала за його позою, немов вибитою з каменю.

Кріс почала вдавати відступ. Жоан, нічого не підозрюючи, ведеться і крокує в її бік, і в мить, коли він входить у ще одну видовищну картину атаки, вкотре красуючись, мов статуя, дівчина зрізала кут: тінь поглинула край жару, вона нирнула всередину лінії його рук, плечем ввійшла у таз, підсікла його опорну ногу зовнішнім зачепом — і розвернула корпусом у кидок.

Фенікса жбурнуло на мати. Полум’я миттєво згасло. Кріс перевернула хлопця і заклала руку за спину, фіксуючи її на місці, другою рукою викликала тінь, що притисла плече суперника до матів. Жоан сіпнувся, хапаючи повітря, двічі вдарив долонею по мату. Суддя миттєво розвів руки.

— Є здача!

Гул трибун оглушив арену. Браслети на зап’ястях повільно перелилися від червоного до нейтрального білого; вона відпустила хват, відсунулася й підвелася, важко дихаючи.

— Перемагає Кріс Лонгвей! Жодних порушень! — пролунало з гучномовців.

Кріс вийшла з арени одразу за шкутильгаючим Жоаном, якого одразу відвели цілителі. Руки продовжували мілко тремтіти від адреналіну. Гул трибун ще котився над головою, коли з натовпу, мов стріла, вирвалася дівчина з телефоном на штативі-держаку.

— Привіт-привіт! Медісон Мей, шкільний блог Академії. Можна буквально хвилинку? — усмішка гостра, голос дзвінкий. — Сенсаційна подача в кінці! Це був запланований прийом чи імпровізація? І головне — що з волоссям? Це фарба чи частина твоєї… гм… природи?

Кріс швидко огледіла дівчину. Та була гучною, інакше і не скажеш, але й яскравою. Насичене помаранчеве волосся з чорними мов кісточки кінчиками спускалося на плечі густими хвилями, нагадуючи лисячі хвости. Очі мали хитрий розріз, але Медісон ще й примружувала, від чого погляд ставав майже хижим, ховаючи кару райдужку з вертикальними зіницями. Лукава посмішка не покидала її малинових губ. “Лисиця” – згадала Кріс прізвисько, що кидала Емі ще на ярмарку, але відповідати на жодне з питань їй не хотілося, тому вона лише відмахнулася, тримаючи голос максимально рівним.

— Не зараз.

— Обіцяю, дві репліки! — Мей уже тримала телефон ближче. — Твої браслети спалахнули червоним — це індикатор емоцій чи боєвий протокол? Тінь — це підклас чи окрема школа? І ще: чи чекаємо реваншу від Жоана, чи—

— Без коментарів, — відрізала Кріс і зробила крок убік.

— Лонгвей! — двоє цілителів підскочили майже одночасно. Одна вже оглядала опік на передпліччі, другий торкнувся зап’ястка. — Пульс підвищений. Ходімо на огляд, прошу.

Мей спробувала вклинитися боком: — Останнє питання, обіцяю! Волосся — це тимчасово?

Кріс коротко глянула в камеру.

— Це не фарба. І це все, — сухо кинула вона.

— Вибачте, пропустіть, — цілитель м’яко відтиснув Мей плечем. Телефон зісковзнув нижче, кадр стрибнув. — Опік треба охолодити.

— Побачимось після огляду? — не вгавала Мей, уже відступаючи, але не вимикаючи запис.

Кріс проігнорувала Медісон, крокуючи за цілителями. Вони швидко дійшли до потрібної палатки, де її всадовили на лавку. Над нею раптом з’явився ніжний хлопчина, якого Кріс могла назвати не що інше, як ангелом.

— П-привіт. Я Тім Еверлі, цілитель-стажер. Можу вас оглянути? — тихо спіткнувшись на слові, протараторив блондин із блакитними очима.

— Я в порядку. Лише невеликий опік на руці. — відповіла Кріс.
— Я маю пересвідчитись. Це… протокол. — він ледь почервонів, але пальці впевнено засвітилися водяною магією.

Кріс здалася і дозволила провести огляд. Водяна магія відчувалася зовсім інакше, ніж сяйво Неві, яке та використовувала: холодна та приємна. Вона швидко заспокоїла обпалену шкіру передпліччя, рана затягнулася на очах, лишивши свіжий рожевий слід.

— Готово, — Тім забрав руку. — Сліду майже не видно. Якщо турбуватиме — зайдіть на пост, я допоможу.

Він ковтнув повітря, на очах зблиснув щирий захват:

— Ви билися просто неймовірно. Те, як ви рухалися… і ваша магія… З нетерпінням чекатиму наступного раунду з вашою участю.

— Ой, це пусте. Але дякую… — ніяково відізвалася Кріс. — І зі мною можеш на “ти”. Навряд я набагато старша від тебе — така ж студентка, як і всі.

З коридору, крізь тканину палатки, ковзнула знайома інтонація: «…Лонгвей від коментарів утрималась, але ми стежимо за турніром далі! — Мей, шкільний блог». Цілитель поруч кивнув у бік виходу:
— Можеш перепочити хвилинку тут — регламент не забороняє.

Кріс кивнула у відповідь.

Довго посидіти в тиші не вийшло. До палатки підійшов Жоан з високо піднятим підборіддям. Помітно було, як важко давалося Зінкеру тримати обличчя невимушеним у присутності Кріс.

— Це ще нічого не значить, – крізь зуби процідив хлопець. — Я був не в формі. Наступного разу все буде інакше.

Відьма зітхнула, не бажаючи підливати масла у вогонь:

— Як скажеш…

Фенікс розвернувся на п’яті та граційним кроком пішов геть у бік трибун. До наступного бою, в якому брала участь Лонгвей, лишалося щонайменше тридцять хвилин — можна було розслабитися.

____________