Порятунок Різдва

За тиждень до Різдва у звичайному селі в бідній родині жив хлопчик, який був наймолодшою дитиною в сім’ї, і звали його Андрієм. Він дуже любив Різдво на відміну від своєї сім’ї. Коли Андрійко запитував, чому члени його родини не люблять цього свята, то всі тільки схиляли голови і мовчали. Йому було заборонено без нагляду гратися з іншими дітьми, але одного разу, коли він потайки опівночі вийшов на вулицю, то пішов у ліс, із якого часто долинали незвичні звуки. І ось перед ним на місячному світлі з’явилась дивна істота. На її плечах висіли торби, із яких випадав сяючий пил. Ця істота була схожою на звичайного високого чоловіка. У Андрія перехопило подих, коли це створіння подивилося на нього. Він хотів утекти, але ноги не слухалися його. Дивна постать підійшла і сказала:

– Не треба мене боятися. Я – Дух минулого. А прийшов сюди для того, щоб показати, чому твоя родина не святкує Різдва. Ти підеш зі мною? – запитав 

Дух і протягнув Андрійку руку. Хлопчик, не відповідаючи, ухопився за нього – і вони різко злетіли вгору. Потім Андрій почав падати. Йому було дуже страшно, але він не кричав. Узагалі він був гордим. Коли його били, то ні однієї сльозинки не падало з його очей. Так само було й зараз: коли він падав – не закричав, бо не хотів осоромитися перед Духом. За метр від землі Андрій почав левітувати, а Дух тим часом указував своєю рукою на його будинок.

– Ну і навіщо ти мене повернув назад? – запитав хлопчик.

– А ти прислухайся, – відказав Роджер (це було справжнє ім’я Духа). Андрійко прислухався і почув, як із його будинку лунали новорічні пісні.

– Що?! – здивувався хлопчик і запитав у Духа, куди він його повернув?

– У день, коли твоя сім’я перестала святкувати Різдво, – відповів Дух. Потім за секунду вони влетіли в дім – і хлопчик побачив, як усі члени його родини, окрім тата, який на той час був на війні проти росіян, зібралися разом у різдвяний святвечір, бажаючи одне одному щастя й радості і сповіщаючи звістку про народження Ісуса Христа. Для Андрія це було дивом. Але в цей момент почувся стукіт у двері. Коли двері відчинилися, зайшов листоноша і повідомив страшну звістку про смерть Андрієвого батька. Усмішки на їхніх лицях швидко зникли, а мати хлопця поринула в плач. Андрій здивувався. Коли він запитував у мами, де його тато, то вона відповідала, що він дуже зайнятий на роботі і не має часу бачитися з ним. Андрій зрозумів, у чому справа, і попросив Духа повернути його у свій час, а за секунду він уже стояв у своїй кімнаті. Надворі було сонячно. Хлопчик поспіхом вискочив на вулицю і почав писати щось на землі. Коли по нього вийшла мати, то вона побачила напис «З Різдвом Христовим!». Андрій підбіг до неї і сказав таку фразу:

– Якщо трапилась непоправна біда, то не треба зберігати це в таємниці упродовж життя. Нам залишається тільки прийняти все і відпустити.

– Як ти дізнався про смерть батька? – здивовано запитала мама, заливаючись слізьми.

– Із архіву села, – відбрехався хлопчик. 

Цю розмову почули всі члени сім’ї, після чого Андрійкова родина дружно відсвяткувала Різдво, зібравшись за столом. А невдовзі мати знайшла на підлозі якийсь дивний сяючий пил…

Останнє слово – за людьми

Жив на планеті Земля
Старий дід.
Як врятувати
Планету він міг? 

Перетворилась вона
На смітник,
Та був у нього
Брат чарівник. 

Дід наш швиденько
До мага пішов –
Там допомогу
Й підтримку знайшов.
Дав діду кулю
Маг чарівну.
Цими словами
Я казку почну.

Жив собі самотній дідусь. Усі, кого він зустрічав, кидали після себе сміття просто на землю. Від цього його серце тривожилося. 

Дідусь постійно думав, як же врятувати нашу планету від сміття? Він звернувся по допомогу до свого брата, який був магом. Та, на жаль, брат відмовив дідусю, відповівши, що тільки люди можуть запобігти забрудненню планети. Маг сказав: «Брате, я таки можу дечим тобі допомогти. Моя магічна куля покаже, хто саме найбільше забруднює оточуючий світ?».

Він довго дивився на кулю, а потім додав: «Це все через злу відьму. Я, звісно, знаю, як їй протистояти, але тільки люди вирішують, якою має бути наша Земля?». 

Після цього маг віддав дідусеві магічну кулю і промовив: «Віднеси її на найвищу гору планети. Я дам тобі запаси їжі і палатку для ночівель, бо дорога буде довгою й виснажливою». Окрім цього, маг позичив дідусю ще й чарівну паличку зі списком різних заклинань. 

Коли дідусь нарешті дістався гори, він узяв чарівну паличку й промовив таке магічне заклинання: «Сквайтар бамроко динамікус!». Після цього куля збільшилася і всі люди планети Земля побачили, якими монстрами вони були. 

І відтоді більше ніхто з них не викидав сміття на землю, а тільки – в сміттєві баки. 

Планету Земля
Врятувати змогли
Всі персонажі,
Які тут були. 

Дід, його брат
І куля магічна
Зло подолали.
Добро буде вічно.

_________