У давні часи, коли ліси ще були густіші, а болота ширші й глибші, люди вірили, що кожна стихія має свого володаря. У річках жили водяники, у лісі – лісовики та мавки, в озерах — русалки, а болота належали страшному й підступному духові, якого називали Анциболот.

Анциболот був не просто чортом, а головним болотним володарем. Його тіло складалося з туману й багна, очі світилися лихим вогнем, а голос лунав, наче ревіння тисяч жаб. Він любив плутати стежки, заманювати подорожніх у трясовину й сміятися, коли людина безсило борсалася в багні.

Болото було його домом, і він не терпів, коли люди ставилися до його домівки зневажливо. Тому Анциболот карав тих, хто  кидав у воду сміття чи вирубував очерет без потреби.

Колись, як розповідали старші, у селі, що стояло неподалік від великого болота, жив юнак на ім’я Василь. Він був сміливий, але занадто гордий. Селяни часто попереджали його:

— Не ходи вночі до болота, бо Анциболот тебе затягне.

Але Василь лише сміявся:

— Я не боюся ніяких чортів. Болото — то просто земля й вода.

Одного разу він вирішив довести свою відвагу. Вночі із  смолоскипом Василь пішов у глибину болота. Туман стелився низько, а десь далеко чулося дивне шурхотіння. Василь ішов уперед, аж раптом перед ним з’явилася постать — висока, темна, з очима, що світилися, наче жарини.

— Хто ти, що смієш топтати моє болото? — загримів голос.

— Я Василь, селянин, — відповів юнак. — І я не боюся тебе.

Анциболот засміявся так, що туман закрутився вихором.

— Ти сміливий, але гордий. За це я випробую тебе. Якщо зможеш пройти мої випробування, я відпущу тебе живим. Якщо ні — залишишся тут назавжди.

Юнак погодився.

Перше випробування було силою: Анциболот підняв із багна велетенську колоду  й кинув її на Василя. Юнак ледве встиг ухилитися, але не злякався.

Друге випробування було розумом: дух показав йому три стежки, що вели в різні боки.

— Лише одна виведе тебе з болота, інші — у трясовину. Обери правильно.

Василь згадав слова старого діда: «Йди туди, де очерет шумить, бо там вода жива». Він вибрав стежку, що вела до річки, і не помилився.

Третє випробування було серцем: Анциболот показав йому видіння — село, що горить, і голоси людей, які кличуть на допомогу.

— Якщо підеш рятувати їх, залишишся в болоті. Якщо підеш до виходу, врятуєш себе.

Василь задумався. Згадав своїх рідних та близьких, друзів, сусідів. Його серце не витримало — він кинувся до людей. Та коли торкнувся полум’я, видіння розсіялося. Анциболот стояв перед ним і мовив:

— Ти вибрав не себе, а інших. Жертвувати собою заради інших -це і є справжня сила.

Дух розчинився в тумані, а юнак опинився на березі річки, живий і неушкоджений. Відтоді Василь став охоронцем болота: забороняв людям смітити, навчав дітей шанувати природу.

А Анциболот лишився у своєму болоті, але вже не ворогом, а сторожем. Він карав лише тих, хто приходив із злом, а тих, хто мав чисте серце, відпускав.

Кажуть, коли ніч темна й місяць ховається за хмарами, можна почути у болоті дивний сміх. Це Анциболот нагадує про себе  людям, бо він теж  має свою душу й силу.

P.S. Моя покійна бабуся, коли лаялася, вживала дивне слово «анциболот».  Виявляється, що Анциболот — це головний болотний чорт в українській міфології, демон, що мешкає на болотах. Його ім’я часто використовувалося як лайливе слово, а образ з’являється в літературі ще з XVIII століття.

Походження та значення

• Анциболот (або Анцибол, Анциболотник) — демонічна істота, що уособлює небезпеку та хаос боліт.
• Вважалося, що він може збивати людей зі шляху, затягувати у трясовину, лякати подорожніх.
• У народній мові його ім’я стало лайливим словом, яким позначали когось підступного чи зловмисного.

Етимологія

• Балтійське походження: слово може походити від литовського ánčiabalis — «качине болото», тобто «той, хто належить до болотної місцевості».
• Чеське походження: інша версія пов’язує його з поєднанням слів ancikrist («антихрист») та ďábel («чорт»), або ж із іменем Беліал (одне з біблійних імен Сатани).
• Згодом кінцевий компонент слова зблизився з українським «болото».