Була собі дівчина Надійка. Одного сонячного дня дівчинка читала книгу. У ній розповідалося про всі квіти на землі! Важко уявити, скільки там сторінок… Надійка саме читала 96-ту сторінку. І от вона дійшла до квіточки, надії. Вона дуже здивувалась, що її іменем назвали квітку. Вона показала це мамі, а вона відповіла:

-Бачиш, Надійко, так люди придумали. Я назвала тебе на честь цієї неймовірної квітки, яку мені твій тато подарував на першому побаченні. Але не турбуйся, я люблю вас обох: і Надійку, і надію.

І мати з дочкою засміялися.

Минуло багато років. Надійка виросла і народила своїх дітей. Одного дня вони всією сім’єю гуляли в парку і жінка побачила квітку, схожу на надію.

-Мамо, мамо! Там виросла перша квіточка! Надія!

Надійка зібрала всіх своїх діток разом і розповіла цю смішну і цінну історію. І так історія про Надійку та Надію передавалась з покоління в покоління.