Херсонська обласна бібліотека для дітей
Літературний гурт “Паросток”
|
Це - електронна версія другої книжечки, що з’явилась у творчому доробку літературного гурту “Паросток” Херсонської обласної бібліотеки для дітей. Рік, що минув з часу виходу першого “Таврійського колоска”, гурт не згаяв марно – з’явились нові поетичні й прозові твори, розширилось коло юних авторів. Про кожного з “новеньких” у збірнику вміщено стислу довідку.
А про інших учасників “Паростка”, про сам гурт та його керівника – відому херсонську письменницю, члена Національної спілки письменників України Валентину Михайлівну Нижеголенко – читайте у першому випуску.
Малюнки Анни Косаревської
Редактори Валентина Нижеголенко, Наталя Попова
Зміст
|
Тюканько Аня |
Тесленкова Оля |
|
Іваніді Оля |
Місенг Даша |
|
Зарівна Даша |
Власова Анастасія |
| Смирнова Даша |
 |
Тюканько Аня, Школа № 32, 5 клас "Відкриття” 2003 року. Вірші писати Анюта почала в семирічному віці. Любить природу, поетичне слово. |
Ніхто мене так не голубить, Ніхто мене так не цілує. Лиш материнські рідні руки, І обіймають, і милують. Найкраща в світі моя ненька, Мене з півслова розуміє. І насваритись там, де треба, І похвалити теж уміє. Ми часто ходимо в садочок. Тут тихо, все навкруг квітує. Погляне мама в мої очі І ніби сонце подарує.
Осінь щедра, золота, Павутиння вже літа. Принесла нам подарунки, Ми складаєм їх у клунки. Осінь листя обсипає, Осінь з діточками грає. Осінь – це пора чудова, Різнобарвна, рудоброва.
 |
Іваніді Оля Школа № 27, 9-А клас |
Цветы, скажите мне, цветы, где вы, собой являя чудо, берете столько красоты, и аромат такой откуда? За хлеб, за счастье, за мечту пот пахаря и кровь солдата такую дали красоту, пролившиеся здесь когда-то.
Долго слушала я соловья, прекрасное его пение. И росло в душе окрыление. Словно волей певца желанного, расцветала жизнь моя заново. Не среди ветвей, а в душе моей, О любви твоей пел мне соловей.
Все позабыть и жить одним тобою, быть нежной, грубой, яростной, смиренной, ревнивой, безупречной, доброй, злою, веселой, грустной, скрытной, откровенной? В обман поверить, истины страшиться, пить горький яд, приняв его за мед, несчастья ради счастьем поступиться, считать блаженством рая тяжкий гнет? Все просто – мне пора влюбиться. Кто испытал любовь, меня поймет.
 |
Зарівна Даша, Школа-гімназія № 6, 8-В клас |
За роками роки – плине час, Та коли на душі дуже гірко, Порятує від суму нас Наша пісня, блискуча, мов зірка. Пісня викличе радість і сміх, Океани пробудить і ріки. А найкращі пісні від усіх Для людей залишаться навіки. Все проходить – розлука й любов, Висихають річки і джерела, Але пісня лунатиме знов, Бо не дасть мій народ, щоби вмерла.
Ти чуєш, Вкраїно? Ти чуєш… Все знала і завжди мовчала. Весь час безнадійно журилась. Чому ж ти тоді не повстала? Чому ти мовчала? Ні звуку Із вуст твоїх ще не злітало. Чому ти терпіла століття, Чому ти тоді не повстала? Озвалась моя Україна, Нарешті з колін піднялася. Дивуються інші народи: Ти звідки така ось взялася? Я знала – народ мій прекрасний Відродить, збудує державу. У світі одна Україна, Я нею горжуся по праву!
Жизнь хороша, она прекрасна. И сколько б не имел ты лет, Не осуждай ее напрасно, Поверь в любовь, добро и свет. Не жди, былое не вернется, А жизнь у нас всего одна. Она нигде не продается, Испей ее ты сам до дна. Твори добро на этом свете, Хороший, милый человек. И помни: мы с тобой в ответе За нынешний, за новый век.
 |
Тесленкова Оля Школа-гімназія № 6, 8-В клас |
|
Байка Собаку не любив наш кіт, Тому й з’їдав він сам обід. На пса все скоса поглядав, Подряпав писок й дьору дав. Одного разу Котофей Заліз в комору до людей. Великий кусень м’яса вкрав, В собачу будку заховав. А тут і пес наш прибіга, Нюхнув і дума: “Ну й дива! Хазяїн, бач, не пожалів, М’ясцем сьогодні пригостив. Служу йому не перший рік, Хазяїн - добрий чоловік…” До їжі пес припав умить Уже й за вухами лящить. А в хаті лайка, в хаті крик, Хазяїн вибіг й кудись зник. Вхопив ломаку і батіг І до собаки вмить прибіг. Лупцює друга й примовля: - Тобі схотілося м’ясця?! Я нагодую: На! На! На! Я ще не бив тебе дарма… В цій байці висновки прості: Отак буває і в житті - Хто часто скоса погляда, Від того буде і біда. |
 |
Оповідання
Веселок буває багато. Буває веселка в небі, що грає на сонці крапельками роси після дощу. Буває веселка на папері, намальована пензликом або олівцем. Але найкраща веселка почуттів: любові, добра, чемності, поваги…
Ця веселка живе в людських серцях. Проте, живе вона не в кожному серці. Веселку цю треба створити. Як? Дуже просто.
Вранці привітайся з сусідами. В школі допоможи вчителю, нагодуй бездомне голодне кошеня, побудуй годівничку для птахів… Будь лагідним, уважним, допомагай, дбай про інших. І в серці з’явиться своя веселка. А якщо вона вже є в тебе, бережи цей скарб.
 |
Власова Анастасія Школа-гімназія № 6, 5 клас Розумна, талановита дівчинка. Закохана в рідну українську мову. Прискіпливо ставиться до кожного слова, кожної фрази. В гурток прийшла недавно, але її вірш уже потрапив до електронного випуску альманаху “Літо-літечко…”. |
Ви, дідусю, не сумуйте, Що у Вас поважний вік. Ви ще гарний, Ви ще сильний І моторний чоловік. Посміхайтеся частіше, Сміх Вам личить, як завжди. Старість, геть від мого діда, І подалі відійди!
 |
Місенг Даша, Школа-гімназія № 20, 6 клас |
Казка
У лісі, на квітучій галявині, бджоли збудували собі хату в дуплі старого дерева і поселились в ній цілим роєм.
Це була дружна і працьовита сім’я. Та жив серед них і Трутень-ледацюга. Він був великим, незграбним, товстим і прожерливим. З’їдав меду так багато, що вам і не снилось. За це його бджоли не любили.
Якось молоденькі бджілки запросили Трутня на збір запашного нектару, що був у різних квіточках.
Довго ледар відмовлявся та з часом все-таки згодився. Полетіли вони усі разом на квітучу галявину. Трутень гепнувся з усієї сили на тендітну квітку і мовив:
– Як далеко ми летіли! Я дуже боюся, щоб мої крила від втоми не повідпадали.
Бджоли набрали нектару та й понесли його додому. Так вони літали багато разів. А Трутень аж увечорі полетів додому, допався до меду, що наносили бджілки за день, та й з’їв увесь. Бджоли розгнівались на ледаря, налетіли на нього і виштовхали з дому.
З того часу й людей ледачих почали називати трутнями.
 |
Смирнова Даша, Школа №32, 6 клас |
Новий рік – це гарне свято, снігу випало багато. Дід Мороз усівсь на віз, подарунки нам привіз. А зеленая ялинка вся блищить, немов сніжинка. Ти поглянь на голочки, там сидять сніговички. Свято в нас сьогодні, свято і веселощів багато. І Снігуронька в нас є, подарунки роздає.
Що можемо робити ми, українські діти? Добро завжди творити і з перемог радіти. Учитися відмінно ми будем неодмінно. Любить свою державу, гордитися по праву. Очистимо джерела, посадимо дерева. Прикрасимо країну, Кохану Україну. |
 |
далі, на другу сторінку "Колоска"
