Таврійський колосок, випуск 2

Співала мені мати
Пісню колискову,
А доспівавши пісню,
Починала нову.

Співала мені мати
Про зорі та хмари,
Про часи далекі,
Як прийшли татари,

Як молодь забрали,
А села спалили,
Та як наші козаченьки
Тих татар побили.

Співала мені мати
Пісню нескінченну.
Як рушали хлопці
На війну священну.

Не грусти

Зачем тоскуешь вечером,
Усевшись под окном?
А если делать нечего,
Давай споем вдвоем.

Гитара семиструнная
Нам тихо подпоет.
Играй, подруга, я спою,
Потом – наоборот.

на початок

Іванець Оля

Школа № 52, 9 клас

На Дніпрі

Гомонить, гомонить очерет,
Верби також пісні заспівали,
Вітер дме і все гонить вперед
Всі хвильки, що так смачно дрімали.

І веселка зависла вгорі,
Опускає у річку відерце.
Зорі гаснуть о цій ось порі,
Та співає моє юне серце.

Бездушність

Була погода тепла.
І сонечко світило.
Та раптом синє небо
Чорнюща хмара вкрила.
Торохнув грім у небі
І почалася злива.
На дачах усі грядки
Та злива затопила.
Та ось я бачу: човен 
У плавні поспішає,
І дід свого собаку
З мішка в кущі кидає.
Покинутий брат менший
Туди, сюди кидався.
Потім стрибнув у воду
І за човном погнався.
А дід у місто їде,
На весла налягає.
Дружок назад вернувся,
Бо сили вже немає.
Змокріла і голодна,
Заплакала собака.
Жорстокий дід, бездушний,
Йому б така подяка!

Новорічний ранок

Вже сонце з неба позирає,
Загляне і в мої шибки.
Морозний ранок привітає,
Прийде до школи навпрошки.

Святковий настрій, діти гарні,
Лунає музика і сміх.
І сподівання знов не марні:
Зима ступила на поріг.

На світанку

Зоря на небі спалахнула
І сяйвом темінь розірвала,
Все в простирадло загорнула,
Від серця смуток відірвала.

Покрилася трава росою,
На сході небо рожевіє.
Кує зозуля за рікою
І вітерець легенький віє.

на початок

Куций Женя

Школа-гімназія № 6, 5 клас

Вчительці

Яка Ви гарна та прекрасна,
І серед інших – зірка ясна.
Неначе сонечко тепленьке,
І для діток, як рідна ненька.

Вимоглива і справедлива,
А разом з тим Ви добра, мила.
Знання потрібні нам даєте,
У світ широкий всіх ведете.

Що я люблю?

Люблю я зорі в небі,
До них в думках іду.
Люблю я ніч вишневу
І липу, що в саду.

Люблю я сад квітневий,
Що під моїм вікном.
Люблю я ліс зелений,
Що манить холодком.

Люблю я поле влітку
І спів пташок в гаю.
Люблю свій край чудовий – 
Херсонщину мою.

Зима

Зима, ти біла чарівниця,
Смарагдами твій сніг іскриться.
В танку кружляє сніг лапатий,
А кіт чкурнув, побіг до хати.

Наділа теплі рукавички,
Мороз пощіпує за щічки.
Прикрилася сніжком копичка,
Немов в хустинці молодичка.

Осінь

Підкралася непомітно до нас рудохвоста лисичка-осінь. Ще тепло, світить сонечко. Та дерева, кущі і квіти, забачивши нову гостю, змінюють свій наряд. Святково вбираються в кольори рудої осені: золотистий, червонуватий, оранжевий, жовтий…

Осінь ніби ще дрімає, та робить свою справу – змінює все навколо. Вона старанно прикриває багряним килимом сади, ліси, поля. Повітря з кожним днем стає прохолоднішим. Летять у вирій птахи. З дерев починає опадати листя.

Та раптом осінь прокинулась, вдоволено подивилась навколо і посміхнулась. Віднині вона господарюватиме аж до приходу холодної зими.

на початок

Куций Едуард,

Школа-гімназія № 6, 3 клас

Рідна земля

Широкі поля,
Річки і долини.
Це рідна земля
Моєї Вкраїни.
Є пагорби тут
І гори високі.
Річки скрізь течуть
Мілкі і глибокі.
Зелені ліси,
В них верби плакучі.
Та краплі роси
На квітах пахучих.

на початок

Струмінська Марійка

Школа-гімназія № 20, 6 клас

Шкільні двері

Бувальщина

Стук-стук, стук-стук, - стукають старенькі шкільні двері. Скільки школярів байдуже штовхають їх щодня, коли приходять до школи або повертаються додому.

Не помічають дверей і випускники, коли з гордістю вирушають у дорослий світ. Колись ці двері впустили їх у Країну Знань. Та хто їх помітить? Вони невидимі. Їх навіть вчителі не помічають. А як багато років ці двері працюють у школі! І все одно залишаються непомітними.

Пройшли роки. Старенькі двері повсякчас підбадьорюють хлоп’ят і дівчаток та вгадують настрій вчителів.

Стук…Востаннє впустили вони школяра. Втомились, постаріли, розламались…Старий робітник зняв їх і поволік, як непотріб, на звалище.

Ніхто на двері не звернув уваги. Лише старенький дідусь, який колись їх змайстрував, зронив сльозу і промовив:

– Старі двері, як і старі люди, нікому не потрібні. А жаль, що молодь не помічає, як багато корисного вони зробили за своє життя, старались для них…

на початок

Бандурко Зіна,

Школа-гімназія № 20, 6 клас

Зіна робить перші кроки в поетичній творчості. Писати почала нещодавно – як увійшла в коло “паростківців”.

Мій дім

В мене дуже гарний дім,
тепло й затишно у нім.
Тут живе моя сім’я:
тато, мама, братик, я.

Як прийдуть до мене гості,
посаджу їх на помості.
Буду радо їх вітати,
буду щедро пригощати.

Новий рік

Новий рік, Новий рік
стане скоро на поріг
та постука у вікно,
він збиравсь прийти давно.

Ми прикрасимо ялинку
і розвісимо сніжинки.
Буде музика лунати,
Новий рік прийде до хати.

на початок

Слєпньова Олена

Школа № 32, 6 клас

Вчиться у музичній школі. За натурою - активістка. Любить поезію. Писати почала з приходом до гурту “Паросток”.

Моя мама

Мамине личко, як сонце ясне.
Любить, голубить матуся мене.
А працьовита, як бджілка, вона.
Дбає рідненька про мене щодня.
Дуже красива у мене матуся,
Я до матусі з любов’ю горнуся.

Херсону – 225

Херсону двісті двадцять п’ять,
тож будемо його вітать.

Тут сонце тепле, ясні зорі,
степи навколо неозорі.

Херсоне, я тебе люблю,
для тебе, місто, – все зроблю.

Тобі я пісню заспіваю
і з ювілеєм привітаю!

на початок

на першу сторінку "Колоска"