Скриль Владислава,
учениця 2-г класу школи-гімназії № 20
Ви б хотіли дізнатися, про що вночі шепочуть наші парти? Тоді уважно слухайте мою казочку.
Коли в школі закінчуються уроки, діти й учителі йдуть додому. Ніхто навіть не здогадується, що, коли у вікно зазирає місяць, від його сяйва парти прокидаються. Саме тоді ми чуємо тихий шепіт, починається цікава розмова.
- Ви тільки подивіться на мене! - сказала перша парта. - Я вся розмальована і подряпана.
- Так, так! - Підтримала її друга. - Ось які плями від фарби залишилися після уроку малювання.
- Я згодна з вами, подруги! - Почувся голос третьої. - Які ці діти неохайні, бридкі! Я б залюбки їх провчила! Але як?
- Давайте всі разом втечемо від них, нехай посидять на підлозі!
Але тут визирнуло сонечко, і парти, побачивши денне світло, почали потихеньку засинати.
Як ви гадаєте, чи все добре у цьому класі? Ну ж бо, підкажіть, що требе зробити учням, щоб парти від них не повтікали?
2004 рік
Сварка
двох лебедів
Кар'єва Олександра,
учениця школи-гімназії №20, 2-В клас
На одному
маленькому озері жили два лебеді. Усього їм було достатньо
- і їжі, і простору.
Але
одного разу навесні на озері виросла лілія. З жовтою серединкою
і білими пелюсточками. І лебеді почали сваритися, кому ж дістанеться
красуня-квітка.
Один
кричить: "Вона моя!"
Другий
каже: "Ні, вона моя!"
Але
ось іде старий Бобер. Він чемно привітався, але лебеді його
не почули. Тоді він сказав: "Любі друзі, не сваріться.
Залиште квітку природі, і тоді для вас виростуть ще".
Через
рік виросли дві лілії, і кожен лебідь був задоволений своєю
квіткою.
Казка
про їжачка та друзів
Кравченко Антон Учень школи-гімназії №20,
2-Б клас
Йшов
собі їжачок. Побачила його ворона, кинула в нього яблуко.
Їжачок подивився на неї та й пішов далі.
Назустріч
йому - мишеня, та й кинуло в нього зернятко. Їжачок підібрав
зернятко і пішов собі далі.
Потім
на дорозі зустрівся зайчик, він кинув в їжачка моркву. Їжачок
взяв і її. Сумно стало їжачку, пішов він додому.
Настала
люта зима. Ворона, мишеня та зайчик прийшли до їжачка просити
чогось поїсти. Їжачок з радістю дав вороні яблуко, мишці -
зернятко, а зайчику - моркву.
Тоді
вони й зрозуміли, що їжачок - справжній друг.
Веселка
Кожухар Денис Учень
школи-гімназії №20, 2-Б клас
Жили
собі олівці. Вони разом розмальовували світ. Одного разу олівці
посперечалися. Кожен олівець вважав себе найкращим.
Сонце
все це бачило. І вирішило воно скласти з олівців смужку з
різних кольорів: червоного, оранжевого, жовтого, зеленого,
блакитного, синього, фіолетового.
А коли
всі олівці з’єдналися, то утворилася веселка. І олівці зрозуміли,
що один без одного вони існувати не зможуть.
Як
з’явився Їжачок
Кар’єва Олександра
Учениця школи-гімназії №20, 2-В клас
По
зеленій галявині з жовтими квітками котився чарівний колобок.
Дув легенький вітерець. Небо було ясне-ясне. Котиться колобок
і пісеньку наспівує. Аж раптом побачив лисицю, та як дремене!
Лисиця була голодна, а як побачила колобка, ще більш зголодніла.
“Дожену і з’їм!” – вирішила лисиця.
Швидко
котився колобок, стомився і зупинився біля ялинки. Бачить,
ялинку рубає чоловік. “Допоможи мені, колобочку, я тобі
у пригоді стану!” – благає ялинка. Почув це колобок і каже
до чоловіка: “Не рубай ялинку, а я за це дам тобі пиріжків”.
Погодився чоловік. Посідали біля ялинки і відпочивають.
Аж
тут біжить лисиця. Хотів колобок бігти, а ялиночка каже:
“Не бійся, колобочку, я тобі допоможу”. Скинула ялинка голочки
на колобочка і став він чарівним їжачком. Лисиця хотіла
його з’їсти, та тільки ніс поколола.
Колобок
тепер не колобок, а колючий їжачок. Вдячний колобок ялинці
за таку шубку!
Розмова
планет і супутника
Звєрєва Юлія,
учениця школи-гимназії
№ 20, 3-Д клас
Якось
розмовляли Венера, Місяць, Земля і Марс. Венера каже: -
Я така гарна, гарнішої нема!
Місяць говорить:
- Я тихий, тихішого нема!
Марс каже:
- Я такий жаркий, у мене все кипить і це добре, дуже добре!Запанувала
тиша, але вона була недовга, адже знову Марс сказав:
- Земле! Як тобі не боляче? Адже якісь створіння розкопують
тебе і нищать?
Земля відповідає:
- Тебе, Венеро, нарекли на честь богині Кохання, тебе, Місяцю,
названо на честь
богині Тиші, а ти, Марсе, названий на честь бога Війни. Оці
створіння
називаються людьми. І мені не боляче! Тому що це мої діточки,
і я дуже їх люблю!
Я вірю, що за тисячі років вони подорослішають і зрозуміють
мене, ми
разом знайдемо спільну мову! Ось тоді, друзі мої, поспілкуємось
ще.А
планети заздрять матусі-Землі й досі заглядаються на неї і чекають…
Про що вночі шепочуть парти...
Веселка 
Розмова
планет і супутника
