Воронина, Леся. Прибулець з Країни нямликів [Текст] / Леся Воронина; худож. К. Білетіна. - Київ: Грані-Т, 2007. - 128 с.
Чи вірите ви в те, що звичайна манна каша може робити дива?
Мабуть, що ні.
А ось письменниця Леся Воронина розповідає фантастичну історію про те, як манна каша творить дива. Дівчинка Олянка познайомилась із кумедним чоловічком на ім'я Буцик, який полюбляє Чарівну Страву та вміє чаклувати. Він і його родичі можуть оживляти іграшки, літати, перетворюватися на…
А що було далі – прочитайте!
Воронина, Леся. Хлюсь та інші [Текст] / Леся Воронина; худож. К. Штанко. - Київ: Грані-Т, 2008. - 56 с.
Світ, у якому ти живеш, незвичайний! Озирнись навколо – скрізь і всюди сновигають кумедні чарівні істоти. У воді з бульбашками мешкає зеленкуватий опецькуватий водяник на ім’я Хлюсь.
А білі жаби – насправді прибульці з іншої планети, які сплять головою донизу, щоб зберегти вічну молодість. Чи варто згадувати про домашніх улюбленців, адже вони здаються такими звичайними. Але й серед них зустрічаються коти-вегетеріанці, папуги-феномени, та інші кмітливі звірятка.
Придивись уважніше, може й до тебе зі сторінок цієї книги посміхнеться хтось кумедний.
Воронина, Леся. Таємне Товариство Боягузів та Брехунів [Текст] : повісті / Леся Воронина; худож. В. Штанко. - Київ: Грані - Т, 2012. - 265 с.
Одного дня звичайнісінький хлопець, життя якого досі було похмурим і буденним, захворів. Проте виявилося, що «хвороба» ця незвичайна, і, якщо чесно, навіть дуже захоплива. Не треба лежати в ліжку, викликати лікаря й приймати ліки, адже ця хвороба — пригодоманія! Перший її симптом — поява дивовижних космічних прибульців, котрі хочуть заразити весь світ вірусом страху. Другий симптом — це коли твої мама з татом і навіть бабуся виявляються супергероями, здатними переноситися в часі й просторі. І третій симптом — це така блискавична зміна подій, що зупинити чи перервати їх неможливо. Та й не варто, адже перш ніж рятувати світ від прибульців-синьомордів, нашому героєві треба змінитися самому: долаючи страх, пройти небезпечні випробування, навчитися миттєво приймати рішення, від яких залежить доля людства, і головне — завжди бути готовим до неймовірних пригод! Прочитавши динамічні й захопливі повісті відомої письменниці Лесі Ворониної, ви не лише станете учасниками фантастичних подій, а й зрозумієте, що людина, яка здолала свій страх, може перемогти наймогутніших ворогів. Навіть підступних синьомордів...
Уривок з книги
"Таємне товариство боягузів та брехунів"
Що ми знаємо про давньоєгипетських богів?
— Нічого не вдієш, — зітхнула бабуся, — вороги захопили наш часоліт, тож доведеться діяти на відстані, так би мовити, брати віртуальну участь в операції «Антижаб-2», яка ще далеко не закінчилася. На щастя, завдяки супутниковому зв’язку я зможу спостерігати в режимі онлайн за всім, що відбуватиметься в підземеллі, й давати необхідні вказівки.
— Пані Соломіє, то, може, ми також долучимося до операції? Он тут скільки підключених компів, а гуртом, як то кажуть, і батька добре бити, не кажучи вже про якогось там зарозумілого запроданця Жука! — запропонував бабусі поважний добродій із професорською борідкою, яку він час від часу посмикував. Як виявилося, я вгадав — цей дідусь справді був професором, бо саме так до нього звернулася бабуся Соля:
— Пане професоре, ваша допомога буде неоціненною, адже ви фахівець зі стародавніх єгипетських культів. І археологічні розкопки ви проводили саме в цій частині пустелі.
— А я вам зараз покажу місце, де ми знайшли унікальні підземні тунелі. До речі, вони вели саме до цієї частини узбережжя Червоного моря, — професор підійшов до прозорої мапи, зробив кілька ледь помітних рухів, і на карті з’явилася піраміда з дивною усіченою верхівкою, до якої вів глибокий рівчак. — Там і зараз працюють двоє наших найкращих археологів.
Ми з бабусею крадькома перезирнулися, бо впізнали місце, де вже кілька років працювали мої батьки.
— Наша експедиція майже розчистила стародавній хід до таємного поховання фараона. Я висунув гіпотезу, що саме там заховані найбільші скарби часів Раннього Царства. Це майже три тисячі років до нашої ери! Ви уявляєте?! — сивобородий дідусь так захопився розповіддю про старожитності, що цілком забув про причину наших термінових зборів. — Ось зараз я швиденько розповім вам про найвідоміших богів Давнього Єгипту.
Ентузіазм старенького професора і непереборне бажання познайомити всіх і кожного зі складною ієрархією єгипетських богів долали будь-які перепони. Навіть моя бабуся відступила під його натиском.
— Так отож, мої дорогесенькі, слухайте уважно і запам’ятовуйте! Хто хоче, може відразу занотовувати… Я диктуватиму за абеткою. Анубіс — головний бог царства мертвих, покровитель бальзамування і некрополів!
Дідусь зробив красномовну паузу, потім натиснув якусь клавішу на пульті, й на екрані з’явилася моторошна постать з вовчою головою.
— Ну й страшидло! — мимоволі вигукнув мій вразливий друг Заєць. — А може, це якась помилка? Невже єгиптяни вклонялися ось таким потворам-мутантам?!
— Юначе, прошу не перебивати! Що ви розумієте в стародавніх уявленнях про красу? Краще погляньте на Апіса — божество родючості з головою бика!
Професор, як міг, спробував зобразити грізного рогатого бика — наставив уявні роги й почав стукати ногою, взутою в масивний черевик фірми «Мартене», об підлогу.
— А це — Бастет, богиня любові та веселощів, вона з головою кицьки!
Поважний археолог грайливо підморгнув, склав губи сердечком і послав слухачам повітряний поцілунок. Дехто із присутніх членів ТТБ, попри всю драматичність ситуації, не витримав і почав підсміюватися — надто вже кумедний вигляд мав підтоптаний бородатий професор у ролі грайливої богині кохання. Та славетний археолог не зважав на реакцію публіки і вів своєї:
— Бес — покровитель сім’ї і материнства, охоронець від злих сил!
Знавець старожитнього Єгипту склав руки на грудях і почав колисати уявне немовля.
Тут президентові ТТБ остаточно увірвався терпець, і вона ввічливо, але твердо зауважила:
— Вельмишановний пане професоре! Нашому світові загрожує смертельна загроза, а Ви нам читаєте лекцію про давніх єгипетських богів…
— Ну як ви не розумієте — все в цьому світі нерозривно пов’язане! І таємниці давньоєгипетських богів, цілком можливо, допоможуть нам здолати синьомордів! Невже ви думаєте, що ця ворожа цивілізація вперше прибула на Землю?! Тож не перешкоджайте, я закінчу бодай коротенький перелік давньоєгипетського пантеону. Тот — бог мудрості й знань, він із пташиною головою ібіса! Сахмет — богиня війни і палючого сонця, вона з головою левиці!
І раптом на величезному екрані-вітрині з’явилася знайома синя мордяка з вибалушеними червоними очима й довжелезним висолопленим язиком, до якого прилипла муха. Я мимоволі зойкнув, а сивобородий професор спокійно пояснив:
— А це — зображення одного з найзагадковіших богів — володаря мороку й смерті, ім’я якому Квакожер! Серед давніх богів Квакожер вирізняється жахливою ненажерливістю й жадобою, він пожирав усіх, кого зустрічав на своєму шляху, і ніхто не міг врятуватися від нього!
— Професоре, я, звісно, не сумніваюся у вашій глибокій обізнаності, — зауважила бабуся, — але скажіть, як же тоді давні єгиптяни могли протистояти цьому непереможному монстрові?!
— Вважалося, що, жодна жива істота в світі, окрім легендарного Сонячного Сфінкса, не могла впоратися з Квакожером. Однак це лише міф… А тепер я хочу розповісти про…
— Годі! Годі! Ми вже почули все, що треба, — врешті урвала бурхливий потік професорової красномовності бабуся Соля. — Ми занотуємо ці важливі відомості трохи згодом, коли врятуємо Землю. А зараз — до роботи!
Усі члени ТТБ по-діловому розташувалися за комп’ютерами і виявляли повну готовність розпочати електронну атаку проти непроханих космічних гостей.