З раннього дитинства людина тягнеться до знань. Вона прагне освоїти невідоме, осягнути неосяжне, тягнеться до всього нового. І це прагнення до знань завжди знаходило своє письмове втілення. Так з’явилась книга. Створена подихом цікавості, наповнена мудрістю та живою силою, книга стала для людини невичерпним джерелом знань. Кожна книга – це маленька історія великого світу. Важко уявити світ без книг. Вона – одне з найбільших чудес, що створила людина. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, зазирнути у майбутнє. Книга – це зовсім інша реальність. В ній почуття поета, письменника, які він передає нам через свій шедевр. А хіба можна з чимось порівняти те відчуття, коли стоїш поміж стелажами в бібліотеці? Там завжди стоїть тиша. Прислухаєшся… і почуєш, як книги розмовляють з тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, розкажуть про життя від початку і до сьогодні.

В нашій Україні книга має особливе значення з давніх давен. «Велика користь буває від учення книжкового. Книги – це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості», - писав давньоукраїнський літописець. Імені його ніхто не знає, а думки його залишені нам як духовний заповіт. А у Львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «Тут мертві живуть і німі промовляють». Бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.

Книги — це справжня скарбничка мудрості, це маленька історія великого світу, це прожите життя, чийсь досвід, чи радість, щастя чи поразка. Ми повинні переймати цей досвід, щоб щодня ставати кращими. Недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту мудрість, яка міститься у книгах.