3. Заради добра і свободи

Літній день… Набігавшись і смачно пообідавши, дитсадчата старшої групи вмощувалися спати. Несподівано Макарчик запропонував:

-Юліє Володимирівно, розкажіть, будь ласка, нам сучасну казку. У вас це так гарно виходить!

 Зовсім юна вихователька радо погодилася, і в кімнаті зазвучала дивовижна історія.

…Безкінечний космос. І в цьому безмежжі знайшла своє місце голуба планета з найменням Земля. Саме тут і живуть головні герої: Сніжана, Сергій і Максим.

Ця кмітлива та розумна трійка полюбляє спорт, є надійною опорою для батьків, мріє завжди допомагати іншим. Також їх об’єднує міцна дружба і взаєморозуміння.

А ще в цьому загадковому космічному просторі є маленька планетка з незвичною назвою Сівента. На ній господарюють два королівства – добрі грумики і злі зруги. Кожне поселення має своїх королів, чарівників і мудреців. Природа там незвичайна: густі ліси з чудернацькими деревами та кущами, квітучі галявини з гарненькими квіточками і ягідками, скуштувавши які, враз почнеш змінювати колір.

І здавалося, що може посприяти зустрічі фантастичних інопланетян та кмітливих землян? Та все ж, на щастя, така подія трапилась.

Король злих зругів Кларкус захотів правити не тільки у своїх володіннях, а й захопити сусіднє, тому відправив свого посланця, щоб попередити добрих грумів про початок війни.

Обидва поселення не були достатньо цивілізованими, а жителі – кмітливими. Груми завжди мріяли залишатися вільним народом, тому боялись втратити свою незалежність. Вирішили просити допомоги у землян, яких вважали розумними. Вибір зупинився  саме на трійці земних друзів.

Звичайнісінької ночі, коли нічого не передбачало біди, у вікнах кімнат, де спали Сніжана, Сергій та Максим,  з’явилися незвичайні жовті кулі, які яскраво світилися й манили до себе. Усі троє, через свою неймовірну цікавість, доторкнулися до них. І сталось щось дивне…

Політ у невідомість тривав недовго, але друзі встигли розгледіти красу хмарок, зірочок і яскравого сонця. Приземлилися вони на м’яку травичку, яка переливалася сріблом роси. Товариші дивились один на одного з непорозумінням. Сніжана перша порушила тишу:

-Хлопці, де ми?

Відповіді вона так і не почула. Юнаки озирались навкруги і теж починали панікувати.

-У будь-якому випадку нам варто не сидіти на місці. Давайте рушати вперед. Не треба дати страху заполонити наші голови, – сказав Максим.

Кожен намагався підбадьорити інших. Час ніби зупинився, друзі не знали, яку вони здолали відстань і скільки треба ще пройти.

-Я пропоную трішки перепочити. Дорога нелегка, та найбільше турбує ця невідомість, – мовив Сергій.

-Я вже зголодніла, але знаю, як нам вирішити цю проблему. По дорозі помітила кущі з дивними блакитними ягідками. Давайте скуштуємо? – запропонувала Сніжана.

Не вагаючись, Сергій першим зірвав декілька невідомих плодів та закинув до рота.

-Кисленькі, але неймовірно смачні. Я таких ще не їв.

Сніжана та Максим із задоволенням зробили те ж саме. І яке ж було їхнє здивування, коли через декілька хвилин тіло кожного почало переливатися різними барвами.

-Що це відбувається? – злякано, зі сльозами на очах запитала Сніжана.

-Ймовірно, це ефект ягід, – відповів Максим.

-Не зовсім приємно, – мовив Сергій.

Діти вирішили продовжувати шлях. І вже через лічені години команда вийшла з лісу. Перед ними розстелилась галявина з блакитним кришталевим озерцем.

-Ви тільки погляньте, тут є вода. А я щойно подумав, як сильно хочу пити, – зрадів Максим.

Друзі підійшли ближче до водойми, скуштували джерельної водички і, на щастя, різнокольорове забарвлення вмить зникло з усіх трьох. Радості не було меж.

-Хлопці, подивіться на горизонт, недалеко видніються дахи будиночків. Можливо, там отримаємо допомогу, – сказала Сніжана.

Стомлені, голодні, виснажені, уже під вечір друзі дістались до якогось поселення, але перед ними постав високий паркан із темного дерева.

Сергій звернувся до друзів:

-Мабуть, там живуть величезні істоти. А що як людожери?

-У нас зовсім не лишилось вибору, – відповів Максим.

Трійка переглянулась і дружно почала стукати по паркану. Ніхто, на жаль, не відчиняв. Надія в трьох дитячих сердечках згасла. Коли раптом по той бік почулись кроки, ворота повільно відчинились. Ті, хто постав перед землянами, змусили їх дуже здивуватись.

Двоє жовтих невисоких «чоловічків», які були одягнені в хутряні жилетки  та зелені шаровари, тримали на плечах кийки і так само здивовано дивились на людей.

-Ми довго чекали, – сказала дивна істота.

-Хто ви такі? Що від нас хочете? Чому маємо за вами йти? – посипалось безліч запитань.

-Зараз про все дізнаєтесь, – пролунала відповідь.

Друзів вели через все «місто» . Дійшовши до високого дерев’яного палацу, Сергій здивувався:

-Ого, яка краса!

 У цей час з будівлі вийшов король, який нічим не відрізнявся від вже знайомих двох істот.

-Вибачте за незручності з приземленням. Сподівалися, що ваша команда опиниться тут, на площі, але магія – штука не надійна. Я Голар!  Король Грумії і її мешканців, грумів. Ми всі вас дуже чекали, бо сподіваємось, що не відмовите нам, допоможете здійснити мрію – бути вільним народом. Ваша місія важлива для нас. Сусіди, злі зруги на чолі з королем Кларкусом вирішили заволодіти нашими володіннями, знищити нас. Та ми не хочемо, щоб на добрій Сівенті поселилося зло. Чинити опір наше королівство не в змозі.

Запанувала тиша. Друзі похилили голови, кожен думав.

-Раз ми вже тут, то немає сенсу відмовлятися. Допоможемо, чим зможемо, – підсумувала розмову Сніжана.

За чітко розробленим планом, поділившись на групки, працьовиті груми за рекомендацією землян виготовляли луки і стріли, укріплювали огорожу, зводили лікарні, перевіряли запаси їжі…

Максим вирішив порадитись з королем:

-Переговори повинні бути мирні, а якщо ні… Пропоную вам з Кларкусом один на один поставити всі крапки над «і».

Мирних домовленостей не вдалося досягти. Зруги почали атакувати грумів. У цій сутичці було тяжко поранено багатьох грумів, у тому числі і Максима, усіх доставлено до лікарні. Настав той момент, коли королі двох різних «світів» постали один перед одним. Підлий Кларкус, не вагаючись, всадив меч у груди Голару. Врятував ситуацію Сергій, який стояв поблизу вікна на другому поверсі палацу. Не роздумуючи, випустив стрілу та влучив прямо в серце злому королю. І в цю ж хвилину вся чорна зграя нападників перетворилася в попіл.

«Місто» оговтувалось від втрат, святкуючи перемогу. Проте земним друзям було не так весело: вони втратили Максима, який не зміг врятуватися. Смуток дітей помітив новообраний володар Грумії Лар:

-Я зможу вам допомогти.

З цими словами він зайшов до лікарні, зачинив за собою двері. І вже через декілька хвилин звідти вийшов Максим, а за ним король.

-Максиме, ми безмежно раді тебе бачити! – обіймаючи, промовляли друзі.

-У кожного чарівника є п’ять життів. Одне зі своїх я, Лар, подарував нашому рятівнику. Королівство безмежно вдячне вам за допомогу, адже ви не дали згаснути нашій мрії. Тепер відправляєтесь додому.

Несподівано з’явились три кулі. Сніжана, Максим і Сергій доторкнулись до них і вмить опинились вдома у своїх ліжках…

Вихователька обвела поглядом кімнату – діти спокійно спали і бачили у снах чудову Сівенту з її сміливими грумами.

Добрі справи – це мрія кожного. Варто не зупинятися, вірити у власні сили, бути щирим, справедливим, як Сніжана, Сергій і Максим.