28. Адам Робзен і Пустельна Квітка

Пролог

2080 рік: На вулицях ходять люди з парасольками, а Адам сидить і п’є ранкову каву, сьогодні у нього вихідний.

-Як добре коли йде дощ, можна сидіти вдома і пити гарячу каву-сказав Адам роблячи ковток кави-Що там по телевізору-Він став перемикати канали один-за одним-Як завжди нічого цікавого-в двері подзвонили-Хм хто в таку зливу буде йти сюди-відкривши двері Адам побачив свого сусіда Мр.Андерсена

-Доброго ранку Адам, коли ви повернете мій чайник, вже тиждень пройшов ви обіцяли що він буде у мене в п’ятницю, а сьогодні четверг! -сказав Андерсен з ноткою злості-Ах, да чайник тримайте-Адам підійшов до столу і взяв чайник, після цього він простягнув його Андерсону-Як ваша дочка Мр. Андерсен?

-Ми посварилися, вже два дні вона мені не дзвонить-сказав він із сумом в голосі-А, і ще-Андерсен простягнув лист -Це вам-Адам взяв лист і відкрив його-Податки, знову! Я ж платив

 

Не встигнувши оговтатись Адам почув сирену. Він вибіг на вулицю і став панічно крутити головою. Він не думав про своїх речах, він просто хотів вижити, різко біль пронизав його груди він впав, і закрив очі.

1.Глава

Шанс

Адам відкрив очі і побачив, він на підлозі.

-Де я? – запитав Адам. Він озирнувся, і зауважив поруч капсули а в них люди. Він не пам’ятав, як потрапив сюди, і тут він почув голос.

-Так! -Тепер тут-двері відчинилися, Адам прикинувся мертвим, почулися кроки їх було багато. Вони підійшли до Адаму і запитали когось по рації.

-Ржавий, тут хтось намагався вибратися, у нього рана, артерія зачеплена, так дихає, добре беремо-руки підняли Адама і понесли. Він відкрив очі, він побачив фігуру: літній чоловік, сиве волосся, борода, в формі військового. Адам отключілся.Через деякий час Адам відкрив очі, він лежав на ліжку перед ним стояв чоловік в окулярах і лабораторному старому халаті.

-Очнувся? -Запитав він. – Мене кличуть “іржавим», я тут лікар, і вчений.

-Де я?-спитав Адам, он озирнувся довкіл, старий підвал, ящики, дві койки.

-О. не хвилюйся. Ми просто перевіряємо сховище на наявність виживших, твоє сховище останнє в нашому списку, про інші ми не знаємо. В кімнату зайшов чоловік в плащі, масці, в воєнних ботинках.

-Так, ти останній виживший, котрого ми знайшли. Мене зовуть Джон, слухай, нам потрібні бійці. Як твоя нога?

-Нормально-відповів Адам-не болить.

-Ну тоді вставай, и йди за мной. Адам встав и послідував за Джоном, вони піднімались по лестнице и вийшли на поверхню. Адам вдихнув на повні груди.

-Слухай, як я і сказав, нам потрібні бійці. Ось читай. Джон протянув Адаму щоденник. Робзен відкрив його і почав читать.

Глава 2

Істоти

Доповідаю, сьогодні побував в Супермаркеті, припаси зібрав і медикаменти. Увечері почув шурхіт, в жаху забіг в автобус, якась істота початок бити автобус, до мене, слава богу, не дісталося. Під ранок воно заспокоїлося, сліди від пазурів величезні, їх не описати. Гаразд, я заспокоївся, і відправився в лабораторію за аналізом того тіла, яке я приніс із кратера. Тільки я увійшов в лабораторію як раптом пролунав гуркіт і я обернувся назад. Буря йшла ближче, я закрив двері і пішов у глиб будівлі, неповезло, всіх наших вбили і знову сліди як на автобусі, і раптом я побачив силует, він йшов до мене. Я сховався в підсобці, сподіваюся, воно мене не знайде.

Глава 3

Мр. Андерсен

-Що з ним стало-Запитав Адам прочитавши до кінця щоденника

-Його знайшли мертвим, ми залишилися без розвідників і продуктів вони вже під кінець, так що раз ми тебе врятували ти нам допоможеш. Але так ми тебе не відпустимо, у нас є перевірена людина він піде з тобою, він в Збройової, далі по дорозі, у мене справи-після цих слів почалася сирена і люди почали ховатися в будинках зашторюючи всі вікна.

-Що відбувається-вигукнув Адам, зажав вуха через сирени

-Краще тобі не знати, біжи туди куди я тобі сказав, і швидше! -Всклікнул Джон і кинувся допомагати варті, Адам побіг далі по дорозі. Навколо нього закривалися двері, люди бігли в паніці. Ось він підбігає до будинку і стукає в двері

-Н… н…нікого !? Відкривай! – Адам затарабанив по дверях в паніці. Різко двері відчинилися і хтось вкинув його всередину,

Персона зачинила в двері і приставила палець до губ, Адам відразу не зрозумів хто це був, адже світла в будинку майже не було і до темряви він не пристосувався.

-Тихіше ти, а то цих тварюк залучиш …. Стоп ти не місцевий, обличчя знайоме але не впізнаю тебе, напевно здалося-Адам придивився його рятівник був-Мене називають Влучний, а насправді можеш звати мене Андерсен-Адам був в шоці, він дивився на нього гігантськими очима, він думав що Андерсен мертвий, а тут він живіший за всіх живих, різко в двері постукали. Андерсен різко відкрив двері в кімнату ввалився Джон

-Андерсен, ворота прорвали потрібна допомога, і йому дай стовбур, а потім іди до воріт але тільки, швидко! -Джон вибіг назад, Адам різко встав з підлоги. Андерсен підкинув йому пістолет-Desert Eagle, Адам був копом тому швидко перезарядив пістолет. Вони вибігли на вулицю сирена заспокоїлася, Андерсен кинув рукою в бік воріт вони побігли туда.Внезапно гігантська тварина вискочила з-за рогу прямо в солдата, Андерсен вистрілив прямо в тварюка, вона завопила і втекла

-Зараза, що не отставай – Вони кинулися ще швидше постріли били по ушам. Одна тварюка кинулася на Андерсена, Адам вистрілив в неї, та з криком впала на землю

-Добре, допоможи встати-Адам підняв Андерсена. Вони добігли до воріт, намагалися стримати натиск і у них вийшло. Солдати були сильно поранені, деякі тварини змогли поцупити їжу.

-Андерсен, ти повинен знайти Пустельну Квітку, інакше нам всім кінець.

-Добре, але координат загін повернувся? Ні!

Вони живі? Ні! Кричав Андерсен-Ти розумієш я не знаю його розташування, я просто помру-Різко Адам говорить.

-Я знаю де Пустельна Квітка-Все глянули на нього так ніби він якийсь привид.

-Щ … Що !? Де він? -Питає Джон

-Він прямо поруч з кратером, де і ходять ті тварі-Адам сам не розумів як це він знає, що щось засвербіло на його правій руці, він подивився на неї, там було татуювання шестерінки схожу на сонце

-Але це ж дуже далеко як туди потрапити-Запитав Джон потираючи руки-І там мародери, тварі схожі на цих, навіть гірше-Адам сам не розумів від куди він це знає. І тільки тепер помітив, на ньому не та одяг не комбінезон, а рвані, під ним щось на кшталт броні

-Добре, ну нам потрібні бійці з Кристала, цікаво а їх ти знаєш? -В жартома сказав Андерсен. Адам втратив свідомість і впав на підлогу і в його очах постала картина людей йдуть десь в пустелі.

Глава 4

Координат Загін

(Розповідь від імені командира)

25.05 Близько тижня ми тут блукаємо, хлопцям гірше і гірше, вчора Майку з’явився літак, як він сам назвав, хоча бред якийсь! Величезні птиці, в яких літають люди!

01.06 Вчора Кріс повернувся з подряпинами від «кроків». Я намагаюся зберігати розсудливість, я впевнений ми ось-ось дійдемо до Пустинного Квітки-райський куточок в цьому світі! Хоча Майк так і не повернувся, бідолаха адже він був кращим.

05.06 Ми знайшли Майка, він збожеволів, кинувся на наших хлопців з ножем, довелося його вбити. У нього була папірець, в ній він написав що знайшов Пустельний Квітка, але тепер ніхто про це не дізнається. Довелося орієнтуватися по його слідах.

10.06 Так! Ми знайшли Пустельний Квітка, запасів правда багато! Завтра ми повернемося додому, тільки спочатку трохи поїмо. А місце-то гігантське, прям бункер.

25.06 Ми не можемо повернутися додому, піщана буря застала нас зненацька, у нас з собою було радіо, Кріс поліз на гору полагодити антену. Його занадто довго немає! Я хвилююся, адже нас залишилося троє, мене звуть Редмунд, а й ще забув сказати з нами пішов чоловік на ім’я Віктор-саме він третій. Ми втратили Майка, Джона, Ендрю і багато інших хлопців.

01.07 Кріс не повернувся, Віктор пішов, сподіваюся він скоро повернеться, всі, хто знайде цей запис стережіться «Шторма».