18. Бережімо планету!

Розкажу я вам легенду, казку, видумку, фантастику. А може й правду? Це, хто як, про це все бачить у своїх дитячих мріях, чарівних.

Березень прийшов, це місяць перший весняний і двадцяті числа вже минають. Пляж «Корабелки». Річка є притокою Дніпра. Діток було п’ятеро. Дівчатка я та Катерина. Хлопчики Володя і Микола, Ігнат. Вже додому всі збирались. Хтось з дітей, я вже й не пам’ятаю, за річкою, помахав рукою двом не опізнаним об’єктам. Вони були не схожі один на одного. Перший був весь у сріблі, а другий схожий на циліндр, весь у вогнях (він світив немов ота «герлянда» на ялинці). Вони робили рухи зовсім не такі , до яких ми звикли спостерігати. Покружляли в небі, а потім приземлилися біля нас. Ми злякались. І тут відчиняються двері і виходять якісь незвідані істоти. Мовою українською володіють чудово. Зріст майже три метри в небо. Інопланетні істоти до нас привітались, і зняли свої скляні скафандри. Та промовили: —Нас не бійтесь! Ми вам не нашкодим. Тільки хочемо вам дещо донести. Живете ви на такій планеті кришталевій, на блакитно-зеленій. Бог, що всесвіт цей створив, за тиждень він землю від раю відділив. Щоб люди жили мов у раю, й були ви всі рівні і заможні. Але маєте ви її берегти і зібрати оте сміття, яким ви засипали океани, річки, озера. Люди стрепеніться і не треба вам шукати інші світи. Якщо ви не боїтеся, то підіймайтеся на наш корабель.» Ми залюбки піднялись на корабель і побачили на великому моніторі, як колись наші пращури проживали на нашій землі. Всюди то загорялись, то тухли вогні. А на великому екрані хвилі моря чисті і блакитні мов кришталеві (вони немов по справжньому шуміли та рухались).  

У той час коли «Ковчег» народ ваш рятував.

Ной тоді перед потоком, довго, довго, майстрував.

А потім блиснув монітор і на екрані сміття мов острів пропливав. Гори показали «Гімалаї» вони є на нашій землі самі високі. І скрізь сміття та гори зі сміття, ми дивились і сльози почали капати. Напевно вони до нас прилітали показати нам як треба берегти планету. Я думаю що на той момент, ми зрозуміли, що сміття шкодить нашій планеті, та нашому здоров’ю. Як ми дізналися пізніше вони прилітали у кожний куточок нашої землі і показували людям і дітям, як страждає та «помирає» наша Земля.

Катерина я та хлопці, виходячи з інопланетного корабля почули пропозицію:–А чи не хотіли б ви полетіти з нами на нашу планету. Ми зраділи, та охоче відправилися у подорож. Ця подорож тривала лише декілька секунд (на скільки швидко літа корабель). Зупинився корабель, висунулась драбина, та ми почали рухатись по новій незвіданій планеті, вона нас заворожувала своїм чистим повітрям, неймовірною красою, та прекрасними краєвидами, а саме головне, що там настільки чисто, що ми затримували подих.

Настільки швидко і повернулись додому. І щодня вдивлялись вгору у космічні простори, чекаючи добрих інопланетян. Рік минув і знову на тому ж місці з’явилася літаюча тарілка. Ми їх зустріли з великою радістю та вдячністю їм за поради. Дуже довго розповідаючи про те, що наша планета очистилася від бруду та сміття. Що наша природа народилася наново. Ми щасливі, радісні та здорові!  Ми обіймалися та чекали наступної зустрічі!!!