№ 26. Неймовірна пригода дівчинки Діни

Оповідання

Одного разу Дінина мама вирішила поїхати в село провідати бабусю і дідуся. Повернувшись зі школи, дівчинка полила квіти на підвіконні, нагодувала рибок в акваріумі, пригостила улюбленицю Аліску шматком ковбаси і взялася вчити уроки.

Наближався вечір. Діна зібрала зошити й підручники, поклала їх у портфель. Можна й відпочити. Ввімкнувши телевізор, дівчинка зручно вмостилася на дивані. На одному із каналів йшлося про НЛО. Діна уважно слухала розповіді очевидців, які бачили незвичайних людей – прибульців з інших планет. Коли диктор оголосив рекламу, дівчинка вийшла на балкон. Поглянувши на вечірнє небо, вона помітила, як одна із зірок стрімко падає вниз. Діна швиденько загадала бажання : зустрітися і заприятелювати з маленьким марсіанином. «Мур-р-р, ти що, не сповна розуму, який марсіанин?»- замуркотіла Аліска і несподівано швидко забилася в куток. Дівчинка не встигла нічого зрозуміти, як раптом щось округле наблизилося до поручнів балкону і зупинилось. Це «щось» нагадувало блискучу тарілку. Відчинились маленькі дверцята, і звідти вийшов… маленький зелений чоловічок в помаранчевому костюмі.

–    Привіт! Я Гум-Аноїд. Можна просто Гум.

–    Привіт. Я Діна.

–    Ти не бійся, я тобі нічого поганого не бажаю. Я прилетів на цю планету, щоб покуштувати бубликів.

–    Бубликів?

–    Так. А у тебе вони є ?

Діна пішла на кухню, взяла жменьку бубликів і поклала перед гостем.

–    Пригощайся.

Маленький чоловічок повільно смакував бубликами. Добре поївши, Гум подякував дівчинці за гостинність.

–    Діно, ти хороша дівчинка, і я хочу запросити тебе в гості.

–    Просто зараз?

–    А чому б І ні?

Швиденько зібравшись, Діна разом з Гумом забралась в «тарілку». Дівчинка й незчулась, як вони приземлились на чудернацькій планеті. Ще з віконця вона побачила, що всі чоловічки там однакові, тільки костюми їх різного кольору. А коли побачила дівчинку, то дуже здивувалась. Вона вирізнялась з-поміж чоловічків яскравими кольорами: повіки-рожеві, губи – червоні, нігті — блакитні, кофтинка — зелена, салатові капрі, блакитні черевички на підборах. Гум-Аноїд сказав, що її звати Азор і що вчиться вона з ним в одній школі.

– В школі ? – здивувалась Діна.

– Так, ми ходимо в школу. Хочеш, ми тебе познайомимо з нашими однокласниками?

Діна з радістю прийняла пропозицію Гума, спокійно спостерігала, як Гум складав підручники з астрономії, астрології, астромови, астрогеометрії, астрохімії.

У школі було все так, як і в інших школах, але все-таки це була космічна школаВкласах стояло багато парт круглої форми. Хлопчики і дівчатка сиділи півкругом по п’ять чоловік за партою. На кожній парті стояв невеличкий комп’ютер, стільці у дітей вільно оберталися.

На уроці астромови вчили іменник. Виявилось, що і в них іменник означає назви предметів, тільки читаються вони навпаки: парта — атрап, книга – агинк, іменник – киннемі. А ще з’ясувалось, що Гум- Аноїд був найкращим учнем у школі.

Наступним уроком була астрономія. На цьому уроці вивчали планету Земля. Всі учні розглядали її в надпотужний телескоп. Тут Діна була на висоті, адже і без телескопа вона знала стільки цікавого про Землю, що перевершила знаннями не тільки Гума, але і його вчителя. Вона повідала їм про моря, ріки, озера, гори, про країниі народи, про мови і про все-всещоколись читала, вчила чи чула від дорослих.

Маленькі гуманоїди слухали її, затамувавши подих. Коли дівчинка скінчила розповідь, одна з дівчаток запитала:                      

– А можна нам відвідати твою школу і друзів?

– Чому б і ні? Після новорічних свят чекаю вас у гості.

Невпинно спливав час. Діні треба повертатися додому, адже мама буде хвилюватися, коли не застане її вдома. Дівчинка почала збиратись в дорогу. Гум-Аноїд подарував їй на згадку яскраве веселкове намисто. Воно переливалось різними кольорами, нагадуючи їй про таких же яскравих хлопчиків і дівчаток з далекої планети.

«Тарілка» тихенько опустилась на знайомий балкон. Легенький потиск рук — і вона миттєво зникла в зоряному небі. Дівчинка довго махала рукою Гумові. Хлопчик сидів біля віконця. Дрібні сльози котилися по щічках, перетворювалися на падаючі зірки, а дівчинка загадувала все нові бажання. Вони обов’язково здійсняться!