Наш журнал, 4. Попова В. ЕкоТавріка

Екологія нашого краю

Мабуть, немає у світі людини, яка була б зовсім байдужа до довкілля. Бо це те середовище, в якому ми живемо, незалежно від того, подобається воно нам, чи ні, й іншого у нас нема.

Підручник “Географія рідного краю. Херсонщина”, В.М. Бойко , І.С. Кваша, дає таке визначення: "Природа - все те, що нас оточує, що нам необхідне, що дає нам життя і можливість розвитку". Наука про природу має назву “екологія”, що походить від грецького “ейкос” - довкілля і “логія” - наука.

У своїй статті я вирішила зупинитись на проблемах річок нашого міста, зокрема - Дніпра і маленької, майже непомітної Вірьовчини.

Вода у них, якщо її розглядати зблизька, виявляється не блакитною, а зеленою. Це – цвітіння води, спричинене масовим розмноженням синьо-зелених водоростей. Проте різноманіття водоростей і вищих водних рослин при зростанні їх чисельності зменшується. У них накопичуються важкі метали, нафтопродукти і інші біологічно небезпечні сполуки. Тваринний світ наших водойм змінюється якісно і кількісно - і не в кращу сторону. Вимирає багато видів риб і зменшується чисельність їх популяцій. Зате добре розмножуються паразитні організми, віруси. Це спричиняє захворювання птахів, водяних тварин, що веде до їх вимирання.

Не дуже весела картина, чи не так? Страждають від цього не тільки тварини, рослини і птахи, що живуть у самій воді, але і ті, що мешкають на березі, домашні тварини і птахи, та, звичайно ж, і ми самі - люди. Начитаєшся подібної інформації, і порадієш, що наше місто все таки п’є воду не з Дніпра-Славутича, а з артезіанських свердловин.

Та кому ж не хочеться поплавати влітку у річці, попірнати? А тут, крім цвітіння води і стічних вод, ще й купа всякого брухту на дні - склянки, бляшанки, якісь сітки і т. п. Дійшло до того, що й пірнати з висоти боїшся, навіть у знайомому місці: вода каламутна і непрозора, дна не видно, а хто його знає, що там на дні за "скарби" лежать? Можна пірнути, а назад вже й не виринути... Ось так! Більше того - тепер навіть на пляжах не дуже позагоряєш. Не хочеться дивитись на купи сміття, яке не прибирали, здається, вже десять років.

А тепер ще трохи фактів.

Як повідомляє навчальний посібник “Екологія Херсонщини”, “Інтенсивне землеробство, гідромеліоративне будівництво, знищення лісів та перетворення боліт в басейні Дніпра Змінили величину рідкого, твердого та хімічного стоку річки за останні кілька століть. Твердий та хімічний стік з басейну річки збільшився, тоді як будівництво водосховищ викликало зменшення рідкого стоку з 50-54 куб. км до 42-44 куб. км. Попуски або скиди води в Нижній Дніпро нерівномірні за обсягами та тривалістю. Це призводить до ускладнення режимів рівнів води в руслі, погіршення умов розвитку рибного господарства, судноплавства і водопостачання. Окремим випадком є пікові нагінні явища з Дніпровсько-Бузького лиману у самому гирлі річки, особливо в період відсутності великих скидів з водосховища та сильних західних вітрів. Тоді мінералізація в гирлі збільшується до катастрофічних величин, що є небезпечними для прісноводної біоти річки.”

До речі, ці самі "нагінні явища" іноді досягають Херсона, так що часто можна бачити у Дніпрі морських риб-голок або навіть маленьких медуз. Тобто прісноводні тварини і рослини у кращому випадку потрапляють у “незручні” для їх існування умови. У гіршому випадку ми отримуємо, вибачайте, тонни дохлої риби.

Херсонщина знаходиться в пониззі великої річки, яка дренує значну площу в Європі, а тому землі та води нашого краю перетворюються на акумулятори хімічних речовин, які змиваються та скидаються з усього басейну Дніпра. По-простому кажучи, до Херсона течуть з дніпровою водою стічні води усієї України. Та й сама Херсонщина вносить свій “посильний” вклад. Комунальні скиди з невеличких “нехерсонських” виробництв (птахофабрики, осетрового заводу, харчосмакових виробництв тощо) більш-менш непогано очищуються, і їх вплив на загальне забруднення річки відносно невеликий.А от власне місто Херсон вносить помітну частку в загальне забруднення Дніпра. Це, по-перше, побутові та промислові стоки, які поступають по каналізаційних мережах на міські очисні споруди біологічного очищення, де після біологічних ставків скидаються в правий рукав Дніпра - р. Кошову через р. Вірьовчину. Другою складовою цього забруднення є води зливової каналізації, що безпосередньо поступають в Дніпро, Кошову та Вірьовчину без очищення. І третьою - скиди в ці річки з окремих вирбництв з різним ступенем очищення вод та каналізаційних вод з приватних будинків без очищення.

“Через міські очисні споруди, що розташовані на правому березі річки Вірьовчиної, щорічно проходить 200-250 тис. куб. м комунально-побутових та ормислових вод міста, які після очищення і скидаються в цю річку. Певні проблеми технічного плану, що існують на очисних спорудах, зокрема, невчасне чищення біологічних ставків, приводить до того, що велика кількість забруднювачів залишається в водах, які потрапляють в Вірьовчину. … Але слід зазначити, що в цілому якість цих вод пересічно вища ніж якість води річки до моменту скидів з міських очисних споруд. Це пов’язано з тим, що в річку Вірьовчину скидаються ще й неочищені дощові води з Таврійських мікрорайонів, погано очищені промислові скиди з Чорнобаївської птахофабрики, … дренажні скиди із зрошувальних систем та деяких частин міста Херсона тощо. … Сильно впливає на стан каналізаційних дощових вод загальний стан міста, зокрема, його засміченість. Велика кількість “диких” смітників є, на жаль, однією з візитних карток нашого міста.”

Нічого не скажеш, хороші візитні картки.

Маленька річечка Вірьовчина останнім часом настільки забруднена, що жителі Таврійського частіше називають її “Вонючкою”. Крім стічних вод і дренажних скидів у річку під час дощу потрапляє ще й дощова вода, що стікає в долину річечки з навколишньої території. Саме між нею і містом розташоване міське сміттєзвалище, до того ж трохи вище від русла річки. Це значить, що після кожної зливи влітку або під час відлиги взимку брудна вода із звалища стікає в долину, і потрапляє до Вірьовчиної. А з неї – до Дніпра, а далі – в Чорне море. Ще на початку ХХ століттях на схилах Вірьовчиної балки росло 20 видів рослин і 3 види ковили - нині тут вижив лише один із них. А саме з таких маленьких річок утворюються великі.

Крім проблеми забруднення води наші річки мають багато інших поблем. Одна з них помітна навіть з протилежного кінця міста. Навесні або взимку, йдучи по вулиці Покришева, над горизонтом на півдні можна бачити дим. Горять плавні. Палять очерет всі, кому заманеться і з будь-якої причини - браконьєрської, псевдогосподарської ("щоб молодий очерет виріс"), "просто так", бо нічого робити...

Григорій Кінаш у газеті “Гривна” 12 грудня 2002 розповів цікаві факти про дніпровські плавні. Перемелений корінь рогоза, який тут росте, у часи голодомору використовувався мешканцями прибережних сіл як замінник борошна. Збирали також воляні горіхи (чилим). На острівцях в глибині плавнів косили траву. І зараз очерет з дніпровських плавнів знаходить широке використання у господарстві. Як пише автор, “херсонцам впору увековечить в бронзе растения днепровских плавней”. І більше дбати про чисті води та ясні зорі землі соїх батьків і матерів.

Попова Вікторія, 10-Б, школа №27