“Подаруй ми писаночку”

Кожен народ прагне увійти до світової цивілізації зі своїм національним культурним набутком. Для української нації достатньою є презентація навіть одним мистецьким твором – писанкою. Це давнє і вічно молоде мистецтво увібрало в себе художню вивершеність, багатство сюжетних композицій, неповторність кольорових гам. Мистецтво писанки йде від серця, від душі, від Бога. Писанкарство сягає своїми витоками сивої давнини та відбиває уявлення наших предків про навколишній світ. Таємниця яйця – зародка життя, як і таємниця світового дерева тисячоліттями викликала найрізноманітніші асоціації і була одним з найбільших див для людей в усі часи.

В Україні, як і в багатьох інших країнах ще до XVII сторіччя початок нового року відзначали навесні і розфарбоване яйце – писанка – займало у цьому ритуалі одне з найважливіших місць. Археологічні розкопки на Київщині та Полтавщині не раз виявляли фарбовані глиняні галунки з нанесеними на них примітивними малюнками. Отже, можна припустити, що звичай робити крашанки, а можливо, й писанки, походить ще з часів індоєвропейської народності. Крізь товщу віків (сім тисяч літ) незмінними дійшли до нас багато знаків (кола, зірки, хрестики), безконечників, сорококлинців тощо – це знаки різних ритуалів, священні числа. Багато з них донині виконуються точно і ретельно, без будь-яких відхилень, як в українській вишивці, різьбленні, так і особливо на курячому яйці.

Цикл весняних “гаївок” розпочинався словами: “Вже весна воскресла!” Він був пресвячений символічному оспівуванню воскресіння природи від зимового сну. Відчуваючи цей символізм старовинних природних вірувань, християнство використало його і свято воскресіння весни заступило воскресінням Бога-чоловіка. Так давній природний символізм був поглиблений, одухотворений. Воскресає не тільки весна, але і Христос воскресає, не тільки зима зазнає поразки – зазнає поразки смерть. Індоєвропейський міф про створення світу з яйця у новій християнській інтерпретації набув нового звучання: “Шкаралупа – як небо, плівка – як хмари, білок – як води, жовток – як земля, а вогкість посеред яйця – як у світі гріх. Ісус Христос, коли воскрес із мертвих, все відновив своєю кров’ю, а вогкість духовну висушив”.

В наш час в орнаментах писанок шукають не тільки історичного змісту, а й мистецтва. Розвиток писанкарства відбувається за рахунок урізноманітнення власних манер творців. Їхня фантазія сприяє видозміненню мотивів і форм. Залишаючись українською щодо джерел і засобів, писанка сьогодні набуває особливих прикмет: нової композиції, ритміки і сполуки кольорів, тонкості письма.

Малюють писанки і наші діти.

Херсонська обласна бібліотека для дітей оголосила конкурс на кращу писанку до свята Великодня. Юні читачі бібліотеки відгукнулися, і тепер всі мають можливість познайомитися з дитячою творчістю у галереї “Електронного вернісажу”.

Я писала писаночку
Писала, писала,
Щоби тая писаночка
Славу здобувала.