№9 “Бажання здійсниться!”

Була осіння  ніч.  Траву і квіти скувало першим  морозом. Я дочитала параграф у підручнику з біології про птахів, та задоволена сьогоднішнім днем, лягла спати. Засинаючи, я думала про різноманіття у природі. Скільки прекрасних птахів існує на планеті! Я їх обожнюю. Виросту і обов’язково стану орнітологом, щоб рятувати пернатих друзів та досліджувати їхнє  життя та поведінку.

А у нас птахів поменшало, бо частина  відлетіла у теплі краї. Завтра неодмінно дістану годівнички та розміщу їх у нашому садочку – вже пора.

Я прокинулась від дивного жалісного  пищання . «Хтось потребує допомоги» – подумала я. Увімкнула ліхтарик на телефоні і швидко вирушила на пошуки. У траві лежала пташка та тремтіла. ЇЇ крильця  не піднімалися. Як жаль бідолашку! Не гаючи часу, я взяла пташину до рук і занесла у дім. Вже у кімнаті побачила , якої краси була моя знахідка: пір’ячко всіх кольорів райдуги, дзьобик маленький, червоний, на голівці вусики, як у метелика. Сама  дуже мила.

Надам допомогу, а завтра подивлюся в інтернеті, що ж це за пташка, бо до цього дня таких птахів не зустрічала.  Я посадила постраждалу у рукавичку, аби та зігрілася, поряд поставила воду та насипала зерняток і знову уляглась в тепле ліжечко. «Знахідка»  заспокоїлася і перестала пищати. Ми швидко заснули. Уранці я попрощалася зі своєю новою подругою і пішла до школи. Там мені з думки не йшла незвичайна гостя. Звичайно друзі швидко дізналися про неї і всі вирішили прийти до мене, щоб подивитися на дивину. Пташечка не злякалась друзів, тільки радісно підлітала до кожного, ніби знайомилась. Ніхто з друзів і навіть вчителька не знали, що це за птах. Ми передивилися енциклопедії, шукали в інтернеті, але все марно –  інформації про неї не знаходили. Здається, такі птахи  не водяться в жодній країні світу. Але цей факт мене нітрохи не збентежив. Ми дуже полюбили одна одну. Перната подруга співала мені чарівні пісні, коли будила вранці до школи, увечері її пісня була заспокійлива, ніжна, ніби колискова. Уроки ми теж вчили разом. Фіть (так я назвала пташку) уважно дивилась на мої записи у зошитах і тільки я помилюсь – тицяла дзьобиком на помилку. Слова нам були не потрібні , бо Фіть читала мої думки. Гарно нам було вдвох – цікаво, весело.

Одного разу, коли я прийшла зі школи, свою улюбленицю не знайшла. Тільки три кольорові пір’їнки нагадували про мою Фіть. Я взяла  їх у долоню і одразу почула, як дзенькнув  телефон. Це було СМС –повідомлення такого змісту: «Дорога Віко, прийшов час летіти. Дякую тобі за спасіння. Будь ласка, не сумуй, адже я потрібна ще багатьом дітям. Ти була дуже добра і терпляча, тому у мене є для тебе подарунок. Ці три пір’їнки можуть виконувати бажання, але не всі. Якщо бажання принесе комусь щастя, то ти загадаєш  наступне, а якщо вони безглузді –  то не збудеться жодне .  Пам’ятай про це. Твоя Фіть.»

Я дуже зраділа, що пташка жива і здорова, але що ж загадати? І тут я подумала про  однокласницю Христинку, яка вже місяць лежить у лікарні. «Нехай Христинка одужає!» – загадала  я і перо зникло, залишивши за собою райдужний слід. Отже у мене є  друге  бажання. Тільки потрібно поспішати у магазин, бо я обіцяла матусі , тож подумаю дорогою. Не встигла я дійти до магазину, побачила на дорозі маленьке кошеня. Воно намагалося встати, але не могло.  Як я хочу, щоб воно піднялося і побігло до своєї мами! Кошеня одразу побігло , а я побачила маленьку райдугу перед собою і зрозуміла, що друге бажання збулося.  Аж тут проїхала військова машина. Я здригнулася, бо згадала про війну на Сході України. «Я  хочу щоб війна закінчилась!» – подумала і помітила на небі велику райдугу. Ура! Бажання збудеться!