№53 “Грицько та його пригоди”

Казка

Якось служив в одного табунщика підпаском парубок Грицько. Прослужив рік і захотів повернутися додому. Перед тим, як  піти, запитав: «А яка ж хоч плата мені буде?».  «Два білих, а третій, як сніг», – мовив весело табунщик. Та дав йому трьох білосніжних лошат. Парубок прийняв таку плату та й погнав їх додому. Поки лошатка були малі, то з ними багато було мороки, а коли через рік вони виросли та стали кіньми, то вже й Грицю і його батькам легше стало. Запряжуть трійку коників – і по сіно , по дрова поїдуть. Та якось захотілось Грицькові по світу поїздить. Запряг коней та й поїхав.

Їхав-їхав він довго, доїхав до перехрестя доріг, а там дракон стоїть. Дванадцять голів у нього. Голови круглі, пащі трохи вигнуті вперед, очі котячі, вуха коров’ячі , а крила пташині. Всіма кольорами веселки переливається. А голови різного кольору: чотири червоні, чотири жовті і чотири зелені. Кожна дмухала  вогнем відповідно свого кольору. Стояв цей дракон на своїх десяти лапах кігтястих і дув вогнем із червоної пащі на зустріч Грицю. Тут зупинились коні, як вкопані стали.  Тоді дракон каже: «Бачу, хлопче, що твої коні дисципліновані. Що стосується мене, то я тут для регулювання руху, щоб аварій не було». «Гаразд, – каже Гриць. – Якщо так, то в яку мені сторону повертати? » «В яку хочеш,- відповів  дракон. – Коли почну дути зеленим вогнем, але прямо я не радив би тобі їхати. Там в*їхати можна у володіння пана-лихача. Він їздить на тринадцяти  вороних конях однорогих і збиває людей.»

Та не злякався Грицько, щойно запалав зелений вогник, як він погнав прямо. Їхав – їхав, аж чує – парубок стогне якийсь. Зупинив Гриць коней, підійшов до незнайомця, поклав на підводу свою та питає: «Хто тебе збив?» «Пан- лихач, –  каже той парубок ледь чутно.  – А хто ти, мій рятівник?»  «Грицько я» , – каже той. «Ну, а мене Семеном звати», – каже потерпілий. Далі  і  Ніко підібрали по дорозі. Повне ім*я Нікодим. Третім був Назар. Відвіз Грицько всіх трьох до поліклініки, а лікар і каже : «Я вилікую, але треба заплатити.»  Парубок погодився: то вантаж якийсь перевести згодився, то дах перекрити.   Ось люди і платили Грицькові за  роботу , а він лікарю.  Вилікував таки лікар трьох Грицькових друзів. Аж дочувся про це наземний Лихач і мовив сам до себе: «Ну, гаразд, бережись, чужинцю!» Запряг тринадцять коней, та й поїхав збивати Грицька. Спочатку в бік хотів, але коні Грицеві назад здали. Проскакали мимо лихачеві коні і Грицько спокійно поїхав. Тоді Пан-лихач  на таран поїхав. І цього разу не вдалося. Почав тоді наздоганяти. Гриць махнув батогом, кінь злякався, повернув вбік, а так як було згористо з краю дороги, то віз перекинувся і Пан-лихач випав із нього. Підібрав Гриць його та й відвіз у ту ж поліклініку. Лікар оглянув  і каже: «Цьому вже майже не допоможеш, але спробуємо .»  Не вижив  Пан-лихач. Забрав тоді Грицько коней цього пана, та й поділив між трьома друзями: їм дав по чотири коня, а собі – одного із золотою вуздечкою. Поїхали далі.

Ось дізнався про це повітряний дракон і сказав: «Стережись, молодче, ти мого брата згубив.»  Полетів він шукати  Грицька. Запряг коней рівно стільки, скільки  було у брата. Але це були рукокрилі пегаси вороні.  З повітря налетів на Грицька.  Але і його колісниця перекинулася. Забрав парубок і крилатих коней. Дізнався про це третій брат – Річковий лихач : «Гаразд, хлопче, стережись, упадеш ти із мосту у воду.» Та й погнав на всю тринадцять своїх коней.  Його коні були не лише чорні і  на вигляд,  як морські коники, а розмірами, як звичайні земні коні.

Тим часом Грицько та його друзі проїжджали міст. Річковий  лихач хотів той міст  розгойдати. Помітив це Грицько, махнув втретє батогом, вожак річкових коней повернув  назад, човен перекинувся – лихач загинув. Забрав і його коней Грицько собі. Поїхали вони далі. Заїхали в якесь місто і почули новину таку,  що губернатор видає заміж єдину дочку. Лише нареченого вона ще не вибрала. Поїхали всі четверо туди до палацу. Донька губернатора вгледіла парубків і вирішила, що  хтось із них може стати її нареченим. Але батько вирішив випробувати їх.  «Одружиться той на доньці, хто привезе найбільше сріблястих фруктів».  Поїхали парубки шукати фрукти. Приїхали до міста Чорнявого гіганта, у саду якого росли ці чарівні фрукти. Але гігант сказав, що сад належить його старшій доньці, треба в неї питати дозволу. Коли Грицько приїхав до садівниці , вона погодилася дати фрукти зі свого саду, але за умови, що юнак одружиться із нею. Що було робити Грицькові. Запропонував він їй вибрати собі нареченого серед його друзів. Донька велетня вибрала Семена. Запитала згоди, той погодився.

Навантажили  вони повні вози сріблястих фруктів – і до палацу. Там як не рахували, як не важили – у всіх возах плодів було однаково.  Тоді губернатор каже: «Гаразд, привезіть іще золотих плодів».

Поїхали парубки знов. Грицько був першим. Знов звертається до велетня, а той відповідає, що за садом  із золотими фруктами  доглядає середня донька.  Вона також погодилася дати золотих фруктів, якщо Грицько одружиться із нею. Знову він запропонував вибрати нареченого серед друзів.  Вибрала середня дочка  Ніка. Той погодився. Нагрузили парубки золотих фруктів, тай до палацу. Знов однакова кількість плодів . Наказав   губернатор втретє дістати веселкових плодів. Поїхали. Грицько знову був першим. Приїхав до гіганта і попросив веселкових плодів. Але садом з веселковими фруктами керувала молодша донька. Знову Грицько схитрував –  захотіла молодша донька  гіганта одружитися,  а він запропонував вибрати нареченого з друзів. Вибрала вона Назарка, вона погодилася. Набрали повні вози веселкових фруктів, повезли у палац.

Дуже зрадів губернатор таким коштовностям.  Виконав Грицько всі забаганки. Нарешті одружиться в донькою губернатора. Вирішили влаштувати  святкову вечірку. Оголосили заручини. Запросили на святкування і Гіганта із сусіднього міста, друзів Грицька з їх чарівними дружинами-садівницями.

Зажив Грицько з молодою дружиною у  володіннях Губернатора, який  оголосив його своїм спадкоємцем. А своїм друзям  Грицько подарував  міста, де жили брати Дракона – Лихачі. З того часу запанував у країні лад, порядок, спокій. Всі жителі цього краю поважали закони і правила, встановлені Грицьком. Так своєю наполегливістю та  працею  Грицько досяг добробуту для всіх.