№30 “Мрії, що оживають!”

Ви колись мріяли у дитинстві? Я так. Ось з цього моменту я розповім вам цікаву пригоду, яка трапилась зі мною.

Мене звуть Ганна, мені 10 років. І я дуже полюбляю грати своїми ляльками. Найулюбленіші у мене  ляльки – це Барбі та Сінді. Я завжди шию їм нові речі, роблю гарні зачіски. Вони між собою найкращі подруги. І навіть подумати не могла, що це не надовго.

Прийшла зима, за вікном розігралася завірюха та  вся сім’я готувалася до святкування Нового року, з кухні доносилися аромати смачного пирога. Мама готувала святковий стіл, а тато приніс  ялинку.  Я дуже зраділа і хотіла швидше її прикрасити. У центрі великої кімнати, ми поставили нашу красуню. Я швиденько принесла до ялинки всіх своїх ляльок, розмістила їх під нею. Потім мама поставила Діда Мороза та Снігурку. Цілий день я гралася під ялинкою, очікуючи Новорічного дива.

Ввечері я пішла до кімнати та збиралася лягти спати, і в цей час я почула незвичайні голоси. Я в мить вирушила до вітальні. Підійшовши  до ялинки, я побачила своїх ляльок, які розмовляють між собою. Я не могла повірити у почуте, як це? Вони живі! Не може бути! Та почали знайомитись з Дідом Морозом та Снігуркою. Я з цікавістю  їх  спитала:

– Ви живі? Та вмієте розмовляти?

– Так, ми завжди вміли. Ось тільки зараз вирішили і тобі сказати. Кожної ночі, коли ти засинала, ми оживали, переодягалися та жили своїм життям.

– Так це ж чудово, у мене справжні живі ляльки. А Дід Мороз теж вміє розмовляти

– Так – відповів він. Я кожного року приїжджаю до вас з далекої країни, щоб усіх ляльок та іграшок з ялинки привітати з Новим роком

– А що всі іграшки з ялинки вміють розмовляти?

– Так, Ганно, тепер ти усе знаєш.

Я дуже зраділа, тепер я можу грати з ними у чарівні ігри. Вони будуть мені допомагати, розповідати щось цікавеньке, а я їм завжди буду читати цікаві книжки  з улюбленими героями. А Дід Мороз усім подарує подарунки. І всі ми весело будемо жити тут, коло ялинки.

Так і трапилось, кожну вільну хвилину я проводила біля ялинки, зробила всім гарні кімнати. Снігуронька здружилася з моїми ляльками, вони навіть, їй одяг та зачіску нові робили. А Дід Мороз пригощав всіх солодощами і все було так чудово, спокійно, чарівно.   Так під нашою ялинкою створилася лялькова країна, в якій проживали всі мої іграшки. Я зшила лялькам гарне вбрання, зробила красиві зачіски. Барбі одягла рожеве плаття, а Сінді я вбрала в блакитне. І мені вони здавалися шляхетними красунями зі сторінок улюблених казок.

Барбі була мила, добра та чуйна, здавалася мені справжньою Попелюшкою. А Сінді  навпаки, завжди була заздрісною, хитрою і хотіла бути головною над усіма іграшками. І зі своїм холодним серцем вона мені нагадувала Снігову Королеву.  Але іграшкам до вподоби була Барбі, яка захоплювала їх  своєю добротою та підтримкою. І я разом з усіма ляльками поринула у їх казковий світ.

Одного разу Сінді вирішила захопити чари Діда Мороза, та підмовила іграшки з ялинки щоб вони їй в цьому допомогли. Новорічні вогники на ялинці яскраво сяяли. Коли вимкнеться світло на ялинці,  чари Діда Мороза розсіються. Та він назавжди зі Снігуронькою зникне, а в цей час вона заволодіє казковою країною.

–  «Дід Мороз та Снігурка існувати не повинні!! Тільки я, лялька Сінді, маю бути головною королевою. Бо я найкраща та найрозумніша.»

Про дії заздрісної Сінді дізналася Барбі, вона швиденько хотіла попередити Діда Мороза, але їй не вдалося. Іграшки з ялинки завадили їй це зробити. У цю мить казкове королівство втратило свої чари. І настала справжня темрява.

– Сінді, що ти накоїла? Як ти могла? Тепер казкове королівство не зможе існувати та всі іграшки зникнуть. І в казковому світі настане вічна темрява. Ганна! Ганна! Допоможи!!! – покликала Барбі,  – Захисти нас, врятуй наш казковий світ.

–  Що сталося? Чому така  темрява? Де мої іграшки? Де Дід Мороз?

– Ганночко, мила, увімкни будь ласка вогники на ялинці, бо ти нас більше ніколи не побачиш.

Ганна швиденько  побігла ввімкнути вогники. Сінді хотіла їй завадити, але Дід Мороз з останніх сил наважився захистити Ганну свою чарівною силою. І нарешті дівчинка ввімкнула чарівні вогники. Та казковий світ знову ожив.

Дівчинка побачила всі свої іграшки. Вона дуже зраділа, тому що під ялинкою ожили всі її друзі.

– Так і справді вони живі! Навіть розмовляють зі мною. Мені здалося, що все це було уві сні, але іграшкове королівство і справді існує. Моя мрія здійснилася  у казкову Новорічну ніч. Тепер я знаю, що поряд з моєю сім’єю, в нашою домі проживають  живі іграшки – мої справжні друзі. Які разом зі мною відправляються в мандрівку або залишаються   вдома. Мрійте! Той хто вірить у свої мрії, переконаний, що вони справді збуваються. В нашому житті, дива і справді трапляються.