№22 “Планета Ялмез”

(Космічна казка)

Всесвіт – це безмежний, чарівний простір, де знаходяться домівки зірок, планет. З пилу та льоду у Чорній дірці народилася маленька планета. Темрява Чорної дірки лякала її. Аж раптом у цю темряву блиснув Сонячний промінь. Він усміхнувся і запитав:

  • Як тебе звуть?
  • Я не знаю! – відповіла маленька планета.
  • Ой, ти така яскрава, немов алмаз. То нехай твоє ім’я буде Ялмез! – сказав промінець.

Ой, як гарно, планета Ялмез засяяла, немов веселка.

  • Що ти тут робиш у цій темряві? – запитав промінець. Тут так страшно та темно!

Планета Ялмез виглянула з Чорної дірки і побачила багато різних зірок: жовтих, білих, червоних.

Вона захоплено роздивлялася навкруги і бачила безліч зірок.

  • Давай помандруємо по моїй Галактиці, – сказав Промінець.

І планета Ялмез рушила в подорож. Маленька планета боялася сама гуляти по космічних доріжках. Але поруч з нею був маленький , теплий промінець.

І тут зненацька вона побачила яскраве сяйво. То було Сонце. Воно лагідно зігрівало всі планети. Їй здалося, що там повинно бути тепло та затишно. Малесенька планета Ялмез поспішила до Сонечка у гості. Наблизившись до Сонця, вона побачила багато планет, які рухались навколо Сонця та купались в її променях. Ялмез нарахувала дев’ять планет. Вони про щось загадково мріяли, водячи хороводи. Раптом Ялмез побачила блакитну планету і підкотилася до неї.

  • Ти хто? – запитала її блакитна планета.
  • Я планета Ялмез. Я з’явилась ось з тої Чорної дірки. Там було дуже сумно та холодно, – відповіла планета Ялмез.
  • А ти хто? – запитала планета.
  • Я планета Земля. А це мої друзі (вона подивилась та показала інші планети), – відповіла планета Земля.
  • Я так боюся загубитись у відкритому просторі. А ще боюсь, щоб мене не забрала Чорна дірка, – сказала планета Ялмез.
  • Не бійся, вставай з нами в хоровод, будеш десятою планетою – відповіла планета Земля.

Планета Ялмез  стала за карликовою планетою Плутон. Спочатку їй здалося, що Білий Карлик був незадоволений появою нової планети. Він весь похмурий, крижаний, аж раптом вона побачила яскраві жовті плями. Давалося, що Плутон трохи соромився її. Побачивши планету Ялмез, Білий Карлик ласкаво посміхнувся їй. Він був рад новій подрузі. На цій планеті жили плутонійці. Вони  були дуже розумні, тому що дуже багато знали. У них був навіть космічний флот. На своїх космічних кораблях вони дістались до планети Ялмез. Вона їм дуже сподобалась. Тут усе було засаджене алмазними чарівними квітками. Вони були різних кольорів: фіолетові, червоні, малинові, жовті, сині. Тут стояв неймовірний аромат. На пелюстках квітів блищали камінці діамантів. Вони переливалися веселками. Раптом вони побачили мешканців планети. Це були алмезці. Вони мали коротенькі ніжки та ручки, тіло було яскраво-жовтого кольору. Очі темно-темно сині, великі. Замість вух трубочки. Коли вони посміхалися, з очей падали веселкові камінці. Тому, здавалося, що вся планета – діамант. Ялмезці стояли на різнокольоровій галявині та розгублено розглядали плутонійців. Пташки і звірі мали золотистий відтінок. Господарі планети Ялмез запросили гостей у свої золоті будиночки та пригостили запашним квітковим напоєм.

Їхні сіяючі будиночки були справжньою гордістю, адже приваблювали золотим сяйвом. Здавалося, що це сяйво, ще більше зігрівало планету Плутон.

Планета Земля була дуже рада своїй новїй подрузі Ялмез. Так планета Ялмез стала десятою планетою Сонячної системи.

Десь там, далеко-далеко, у безмежному Всесвіті живе моя маленька планета Ялмез, яка весною та літом посилає різнобарвні веселки своїй подрузі Землі.