№21 “Хоробра Ліска”

То було вперше… Народилася Ліска у звичайному лісі. Усі лісові кішки полюбили її за хоробрість і доброту.

Настала зима, і Ліска зробила для себе нору під деревом. Там дуже тепло та  є запаси їжі.

Але одного разу Ліска вночі почула сильний гуркіт – лісник зрубав її рідну хатинку. Був один вихід – шукати нову хатину. Так жаль, що кошенятко позбулося батьківщини!

Ліска вийшла з лісу, вийшла на дорогу – і її підхопив гайворон та поніс до себе у вежу. А вежа була висока, аж до верхівки льодяна.

Ліска знайшла невеличкий отвір у стіні і вирішила пролізти у сусідню кімнату. Там вона побачила двох діточок – це були братик і сестричка.

– Яке пухнасте кошеня! – скрикнули вони.

Вони весело гралися, але очі їх залишалися сумними. Всі хотіли стати вільними і мати свою домівку!

Коли всі стомилися і сіли відпочивати, то звернули увагу на трубу, яка звичайно ж, повинна була б кудись привести. Ліска продовжила свій  шлях. Шлях у підземелля.

У ньому були звірі: свійські, дикі. Всі сиділи міцно притиснувшись один до одного, а в іхніх очах тільки одне – страх. Ліска зрозуміла – всі сподіваються тільки на неї: діти, звірі дикі та світські, і навіть сама Ліска. Тепер Ліска  протиснулась крізь грати, а там на неї чатували гризуни.
– Допоможіть, – ледве пронявкала Ліска.

І гризуни вже й забули, що до цієї миті сприймали всіх в’язнів  як їжу.

– Нам потрібна домівка! – сказала, оговтавшись, Ліска.

– Швидше, до господаря лісу, Могутнього Дуба, – пропищала польова мишка.

– А як же мої друзі у вежі? – запитала Ліска.

– Сила духу Лісового Братства допоможе, – додала мишка.

Усі кинулися до лісу. Дуб зустрів їх суворим спокоєм: жодний листочок не шелестів. Аж раптом Ліска почула:

– Лісове Братство вітає вас! Чули, Ліско, про твою мрію і біду. Усім допоможемо. Ось хатинка лісника для братика і сестрички, ось хлівець для овець, ось ліс для лисичок і вовків, ось поле для мишок. І ти, Ліско, можеш жити у моєму затишному дуплі, бо ти – Лісова Кішка, з цих пір ти – моя перша у всьому помічниця.

– А як же ми визволемо всіх з тої міцної вежі? – здивувалася Ліска.

– Усі дерева та кущі поспішать вам на допомогу: тис – не тоне у воді, він допоможе подолати рів з водою, плющ сплете драбину, якою всі дістануться землі, а колючий терен перегородить шлях кожному, хто кинеться навздогін. А щоб подолати страх, соловейко навчить вас чудової пісеньки. Ось послухайте:

Діткам – хатка,

Кізці  –  хлів,

Допомога треба всім!

Лісці – ліс,

А мишці  –   поле

Не здолати нас ніколи!

Незабаром усі бранці зібралися на лісовій галявині біля Дуба…

Він мружив від сонця свої мудрі очі і радів. Злий Гайворон сидів на льодяній башті, безсило опустивши крила.

А Ліска, зручно умостившись у теплому дуплі велетня дуба, засинаючи, подумала, що недарма у народі кажуть: «Не було б щастя, так нещастя помогло».

– Мила, Ліско, – подумав старий Дуб, Дух лісу і охоронець усього живого в нім, – ми всі живемо на цій планеті разом і всім нам потрібна домівка, тож люди, звірі і рослини будуть її мати допоки один про одного будуть дбати. Така-от нехитра казочка, а на мене чекає вже бубликів в’язочка!