№1 “У моїй Галактиці”

У моїй Галактиці є дві планети, і вони дуже різні. Одна з них Мирна, а інша – Войовнича.

На Мирній планеті, котра  уся вкрита квітами, немає домівок, а мешканці живуть у печерах. Вони їх влаштовують на кшталт казкових помешкань – дуже чепурні. Одні – яскраві, інші ніжні. Навколо літають метелики. Це майже єдиний вид живих істот, окрім людей. Ще є невеличкі кольорові дзвінкоголосі папуги. Їх багато там, де зберігається добра магія планети. Над цією планетою завжди сяє веселка. Мешканці лагідні один до одного, ніколи не сперечаються. Багато хто з них любить малювати, складати та декламувати вірші.

Що ж стосується Войовничої планеті, то вона вкрита чимось чорним, схожим на вугілля. Це тому, що мешканці вирубують дерева, якщо вони з’являються, будують з них високі паркани, котрі ще й підпалюють. Мешкають жителі у сірих кам’яних баштах без вікон, а двері загартовані колючою проволокою. Це необхідно, тому що на планеті триває безкінечна ворожнеча. Якщо не ти нападаєш, то чекаєш на напад від інших людей.

Тваринний світ складається з хижаків – в основному, з чорних вовків. Деякі люди навчають цих тварин нападати на суперників. Такі вовки  живуть у залізних клітках і відрізняються особливою агресивністю.

Мешканці Войовничої планети здалеку спостерігали за життям на Мирній сусідці і мріяли напасти на неї. Але довгий час не могли придумати, як до неї дістатися. Нарешті придумали такий план. Побудували величезну рогатку і змогли запустити на Мирну планету одного з своїх мешканців. Цей агент на ім’я Орбод був міцним, хитрим і мав неабиякі акторські здібності.

Коли Орбод дістався до Мирної планети, він не розгубився, хоча, звісно, йому було незручно бачити навкруги усміхнені обличчя, квіти та метеликів. Але він швидко опанував своє здивування і почав жалітися:

– Мені були так тяжко жити на тій планеті! Я не міг бачити, як усі ворогують з усіма, знущаються з тварин та навіть вбивають один одного.  Я пояснював їм, що краще стати друзями, перестати воювати.  За це мене приговорили до страти. Вони вважали, що я загину у космосі…

Мешканці Мирної планети були довірливі – тому прийняли байки прибульця за чисту правду. Орбод попав до короля планети і навіть став його помічником. Потім він узяв за дружину принцесу. Втершись таким чином у довіру, Орбод почав діяти. Він заґратував мирного короля у підземелля, а народу сказав, що король вирішив віддалитися від справ і передав усю владу йому, Орбоду.

Тим часом на Войовничої планеті готувалися до нападу – будували ракети-рогатки, величезні гармати, зброю. Їхній план – почати війну по сигналу Орбода, який він подаст з Мирної планети. Але вийшло так, що принцеса здогадалася про підступні плани свого чоловіка. Вона підсипала чоловікові, котрий нічого не  підозрював про її здогадки, у напій магічний пилок. Підступний прибулець міцно заснув.

Принцеса помчала у печеру, де зберігалися чарівні дзеркала. Вони мали властивості перетворювати усе зло на добро. Коли Орбод прокинувсь, перше, що він побачив, було дзеркало. В ньому прибулець з іншої планети прочитав своє ім’я. Звісно, воно тепер звучало інакше – Добро.

Коли мешканці Войовничої планети прибули на Мирну і почали стріляти, то з їхній гармат, які відображалися у  дзеркалах, полетіли різнокольорові серпантини і конфетті, зброя перетворилася на квіти, а вовки, котрих вони привезли із собою, – на новий різновид метеликів.

Усі вирішили, що почався карнавал – тому святкували до самого ранку. Поступово Войовнича планета спустошилась – там нікого, окрім деяких хижаків, не залишилося.

Тепер у моїй Галактиці одна планета, і вона – Мирна. Щоправда, є в ній щось на кшталт чорної діри, але вона поступово зникає.