№72 Як зустрілися денний і нічний метелики (казка)

Як зустрілися денний і нічний метелики

(казка)

         У квітучому садочку мешкали метелики, щоправда, деякі з них літали вдень, а деякі – вночі. Тендітні комахи ніколи не зустрічалися. Та одного разу, коли місяць укладався спати, а сонечко тільки-но вийшло на небо, зустрілися денний і нічний метелики. Кілька хвилин крилаті оглядали один одного. Потім нічний метелик запитав:

– Агов, приятелю, чому я тебе ніколи не бачив? Напевне, прилетів із далеких країв?

– Та ні, – затріпотів крильцями денний, – мешкаю саме тут.

– Помиляєшся, – заперечив нічний комаха.

Довго ще сперечалися метелики, допоки не почули дзвінкий сміх, що лунав із трояндового куща. Комахи пильніше придивились і побачили тонконосого комарика.

– Чого це ти смієшся? – накинулися вони на веселуна.

  • Бо вперті й нерозумні, – задзижчав комарик. – Хіба так складно здогадатися, що оскільки ви з’являєтесь у різний час доби, то й не бачилися. – І полетів собі геть.

Метелики присоромлено замовчали, а потім попросили один в одного вибачення.

  • Ось тільки ніяк не зрозумію, – сказав нічний красунчик, –  чому твої  крильця такі барвисті, а мої тьмяні й невиразні.
  • Бо яскравий день обдарував мене своїми кольорами, – усміхнувся метелик. – Від неба я отримав ніжно-блакитну барву, від травички – соковито-зелену. Сонечко своїм промінцем-пензликом додало жовтогарячого кольору. Пелюстки маку не пожаліли полум’яно-червоного, запашний бузок – фіолетового. А від стиглої сливки маю темно-синій колір.
  • Як прикро, що моя ніч не така барвиста, – зітхнув крилатий. – Лише чорні, сірі та коричневі барви.
  • Не переймайся, – намагався заспокоїти приятель. – Не важливо, який ти на вигляд, головне – що у твоєму серці. Потоваришуймо?
  • Із задоволенням!

Відтоді, коли місяць і сонечко міняються на небі місцями, зустрічаються денний і нічний метелики. Один щойно розплющив оченята, а інший уже майже дрімає. Проте це не заважає метеликам бути щирими друзями.