№66 Клас паранормальних або просто 6-Б

Клас паранормальних або просто 6-Б

 

Ця розповідь присвячується всім школярам, 

а особливоколишнімтим

хто вже мабуть і забув

як воно бути шестикласниками

          Микола Сергійович прокинувся дуже рано, ще сутеніло. Він поважно встав з ліжка і почав збиратися, а згодом пішов пити каву. «Сорок два роки стажу, з них двадцять сім — на посаді директора, бачив всяке, але щоб таке.., у моїй практиці вперше… Буду з’ясовувати всі обставини, але докопаюсь до істини… Ну тримайся, 6-Б «… Саме з такими думками цей сивочолий детектив пішов на зупинку «Вчительська», сів на тролейбус  «6Б( ЗОШ №13 – Потойбічність)» і рішуче поїхав на кінцеву. Сонце ніби всміхалось йому вслід, а чи то бажало успіху.

Як уже з’ясувалось, наш герой — директор школи №13 м. Дивакувате.  Звичайний, середньостатистичний навчальний заклад для учнів 6 — 17 років,  де на одному рівні існують навчання і спілкування, щира дружба і відверта ворожість. Все ніби добре, але цього року почало відбуватись щось дуже дивне: бігають парти, вночі по всій школі літають метелики, двері можуть говорити і самі відчиняються, східці рухаються за наказом від самого порогу і до найвіддаленішої рекреації, безслідно зникають класні журнали, а найголовніше – цього ніхто, окрім директора, не помічає. Микола Сергійович майже впевнений, що це 6-Б, оскільки саме цей клас за рейтингом має найгіршу поведінку, отож всі ці витівки він пов’язує з найбільшими порушниками школи. Але ж потрібні «залізні» докази, факти,  щоб провести батьківські збори. Ідучи на роботу, директор розробляв у думках методи вирішення цієї ситуації, але чим далі, тим більше він заплутувався у своїх твердження і судженнях, «Наступна зупинка — кінцева», — прогримів гучномовець над сидінням цього дивного чоловіка у чорному плащі із капелюхом «а-ля Шерлок Холмс»…

Так, 6-Б найзагадковіший клас за всю 40-річну історію школи. «Чому? «, — запитаєте ви, — тут навчаються сім хлопців і чотирнадцять дівчат з дещо «ненормальними» здібностями, краще сказати «паранормальними» , про які ніхто не знає, окрім них самих.  Дехто вміє розуміти мову неживої природи, деякі шестикласники можуть рухати предмети очима,  хтось читає думки вчителів, але найнеобхіднішу надможливість має Ліза Микитенко, за словами класного керівника Людмили Андріївни, — єдина дитина, яка прагне до знань, — фокусувати увагу людей на окремих об’єктах.  Всі учні 6-Б активно користувалися своїми вміннями, щоб виходити сухими з різних ситуацій. Навіщо? Чому це не діяло на директора? Про все по порядку…

А тим часом Микола Сергійович використовуючи дедуктивний метод дізнався, що всі ці уміння діти отримали в спадок від вчительки початкової школи Надії Борисівни, котра пропрацювала в школі тридцять дев’ять років, а потім пішла на пенсію. Також директор провів дослідження особливих справ учнів,  прочитав велику кількість методичних посібників і дійшов єдиного висновку — щоб виявити і знешкодили юного «мага», його потрібно зненацька застукали на гарячому і одразу  нейтралізувати. Отож,  все,  що залишалося нашому директору — чекати нових паранормальних пригод.

Минуло декілька днів. Весь цей час Микола Сергійович поводився дуже дивно: остерігався кожного шороху,  постійно засміявся в себе в кабінеті, приходив до школи о 07.30 і йшов близько 20.00. Деякі  вчителі почали хвилюватися за його здоров’я і порадили піти на лікарняний, однак він відмовився, сказавши: » Ви не уявляєте, на порозі якого  відкриття знаходиться наша школа.»                                                                                                                                                                                Добре,  що довго чекати не довелося.  Був останній сонячний ранок четверга, 13 жовтня, 2016 року. Осінь непомітно підкрадалась до людських осель і зробила листя золотим,  тому більшість містян вже були одягнені в куртки та плащі, однак їх радувала така погода.

Сьогодні у 6-Б за розкладом було п’ять уроків:

  1. Укр. мова
  2. 2. Географія
  3. 3. Математика
  4. 4. Природознавство
  5. 5. Труд. навчання.

Із самого ранку у Миколи Сергійовича був гарний настрій,  коли він зустрів старосту Лізу,  то ніби натякнув: » Час усе поставити на свої місця,  чи не так? Я виведу ваш клас на чисту воду…»

Директор вважав, що виявити потойбічні сили учнів він зможе лише одним способом. Сьогодні до школи була запрошена Надія Борисівна, ніби-то для проведення лекції учителям початкових класів,  отож коли вона з’явилася в школі, Микола Сергійович подумав: «Шоу починається»…

На першому уроці близько двадцяти хвилин все йшло ніби за   планом, але потім Катерина Михайлівна сказала: «Борисов — до дошки,  перевірка домашнього завдання. «Васько Борисов вирішив зупинити вчительку,  очима підняв вазон із квітами і кинув їй на голову, Ліза ледве встигла запрограмувати її мозок, але ні… Тут зайшов Гвинтик(Гвинтенко Михайло Дмитрович — учитель фізики і батько Катерини Михайлівни за сумісництвом). Юля Майкова зрозуміла, що без очищення пам’яті тут не обійтися, але дещо не вдалося… Гвинтик забув все своє життя починаючи з 20-річного віку.

— Борисов, ти що дебіл!? — кричав з останньої парти Дмитро Ковбаш,

— Ти знаєш, чим це нам загрожує?

— Та пішов ти, — крикнув Васько і на Дмитра полетіла армія вазонів з квітками.

— Ну ти догрався,  начувайся.

Раптово у першої парти виросли ноги і вона почала гнатись за Борисовим.

-Стоп,  заспокойтесь, — заволала більша частина класу, намагаючись заморозити цих двох…

— Нехай не лізе,  знахабнів, — кричав Дмитро, зтрушуючи землю з        волосся…

— Хто б казав,  ти ще своє отримаєш…

Здається, тут назрівала ціла війна, але ситуацію врятував дзвінок на перерву.

Маленька десятихвилинна перерва пішла на ліквідацію наслідків у кабінеті № 118. Троє дівчат і хлопців ледве встигли все прибрати, Ліза розгіпнотизувала Катерину Михайлівну, а от із Гвинтиком були проблеми, Галині Няньковій довелось на деякий час наслати на нього сон.

Другий урок видався ще гіршим. Петра Васильовича запрограмувала Дарина Буряк, він, бідолаха, вимовляв всі слова навиворіт, ззаду на перед. Іван Міщенко намагалася це припинити, але чомусь закляття подіяло на дошку і вона сама по собі почала писати не зовсім культурні слова. Борисом і Ковбаш вже вибачили один одного, і в знак свого примирення вирішили влаштувати вальс парт і світлове шоу.  Парти,  котрі були не зайняті, почали кружляти, а шість енергозберігаючих лампочок вмикатися і вимикатися по черзі, шахова дошка. Як їх не намагалися зупинити, нічого не допомагало. Костя Могильов не мав іншого виходу,  як вимкнути іхню свідомість і змусити заснути на деякий час, однак щось пішло не за планом: вони почали хропіти, гучніше музичних колонок. Діана Кравець змусила звук зменшитись за рахунок атмосферного тиску, однак перестаралась, і на весь клас лунав дивного походження гул, ніби в зламаної машини… Кожен з учнів 6-Б намагався якось допомогти або залагодити ситуацію в класі.  Цього разу дзвінок знову врятував школу від стихійного лиха.

Третій урок — математика, минув без пригод. Причина у Вікторії Петрівні, вчительці з крижаним серцем і кришталевими очима,  на неї  жодним чином не діяли ніякі надможливості й чари школярів. Вона була суворо рудою «відьмою», яка ламала особистості дітей,  вичавлювала з них останні сили для вивчення предмету. Кожне пояснення на уроці вона подавала як неоціненний дар з боку її величності. Загалом,  окрім зламаних указки і розкришеної крейди паранормальний 6-Б нічим не відзначився.

На великій перерві всі добряче підкріпилися «Flint»ом і «Lion»ами,  запили все «Живчиком» і знову були готові до нових пригод. Четвертий урок — мовою школярів «Природа». Мабуть останній предмет у рейтингу найулюбленіших уроків 6-Б, тож якоїсь уваги, а тим паче поваги до матеріалу, який викладався і самого вчителя годі було й чекати. Отож дехто захотів розважитись, а тому з лаборантської почали вилітати різні приладдя, зокрема скелети людей і тварин, а потім — ожили і повибігали в коридор… Такого не очікував ніхто, три хлопці почали їх доганяти, але марно,щось пішло не за планом.Ліза почала екстренно програмувати свідомість всіх учнів і вчителів школи, але перетворила частину класу на хом’яків, котрі не в змозі були щось робити, хто вцілів, почали застосовувати всі відомі їм методи, але… Більша частина уроку минула, але нічого не вдалося зробити, чим швидше наближалась перерва, тим гіршим було становище. Третя частина класу, яка ще поки що була дієздатною, зрозуміла, що тут щось не так, звична система » Натворили — за перерву розгребли» більше не діяла. Кожен з них усвідомлюв, що закляття діють не так, як завжди, а отже, якщо хтось не потрапить під їх дію і побачить всю ситуацію, то їм — «хана», «капець», і «кранти». Коли задзвонив дзвоник, всі відчули, що кінець близько, і з величезним страхом пішли у майстерню трудового навчання…

О ні… Дмитро Миколайович висів на люстрі, а під ним скупчилась зграя динозаврів юркського періоду. Жахливе видовище… Настя Щукова спробувала відсунути цих диких тварин від жертви, але навпаки — вони почали літати. Трудовик втратив свідомість, Дарина Бойко під час його падіння хотіла візуалізувати перевий матрац, але вийшло дещо інше, — ванна курячих відходів… Такого повороту не очікував ніхто. Динозаврики тим часом почали руйнувати меблі і їсти інвентар. Хтось здогадався, що потрібно замкнути двері, а вийшло інше — вони випали з одвірків і побігли східцями з криком: «Свобода», вибиваючи і випускаючи на волю своїх дерев’яних  родичів. Коли ж Петро намагався знищити химер, котрі вимерли тисячі років тому, то лише примножив їх кількість втричі і ті також почали подобатись, прямо в напрямку директоського кабінету. Здавалося б, що може бути гіршим? А ні, виявляється, може. Саме в той момент, коли Федько побіг по стелі, щоб позбирати залишки віконного скла, до кабінету зайшла… Вікторія Петрівна, так, та сама, кришталева леді з поглядом вовчиці.

Далі діти дуже нечітко пам’ятають події, що відбувались. Вчителька вилала голосом Лорда Волдеморта, за декілька секунд в клас на мітлі влетів директор і постукуючи тоненькими свинячими копитцями забігла Надія Борисівна, — причина всього того, що відбувалось останнім часом.

Всі прийшли до тями близько за годину у приймальні директора, вже розуміючи, що іх викрито і відпиратися немає сенсу.

— Отож, зараз я не хочу чути вигадок і брехні. Ви, 6-Б і ви, Надіє Борисівно, розповісте все від самого початку, не приховавши жодної деталі.

Далі протягом декількох годин велися довгі розмови і пояснення.  Загальну картину можна пояснити доволі легко. Надія Борисівна Малієва — особлива вчителька, котра дуже любила дітей і протягом всього свого життя повністю віддавалась роботі. Вона дуже хотіла, щоб її останній клас зрозумів, що вони — особливі діти, що на них покладено важливу життєву місію, тому й подарувала їм такі надможливості.  Як з’ясувалося, отримали їх школярі разом з цукерками, що їх тонами поїдали на перерві. Ці уміння ніяк не мали б заважати навчанню і  діти говорять, що ніколи б не почали ними користуватися, якби не зневажливе ставлення вчителів. Слід відзначити, що магія і закляття 6-Б не розповсюджувались лише на вчителів-монстрів з кам’яним серцем(Вікторію Петрівну) і щирих фанатів своєї  справи(Миколу Сергійовича).

Загалом обом сторонам все-таки вдалося дійти компромісу, але тільки тоді, коли було з’ясовано все, що цікавило і дітей, і директора. Єдиною таємницею, котру Микола Сергійович пояснив як інтуіцїю, було те, як він здогадав, що присутність Надії Борисівни в школі допоможе йому викрити 6-Б.

З того часу минуло два роки, ситуація у вже 8-Б була вирішена, учні припинили використовувати свої здібності з дня у день було тихо й спокійно. Тривав звичайний нудний навчальний процес. Все забулось і затихло, але лишило слід у серцях 6-Б…

Продовження слідує…

 

  
Перейти в кімнату для голосування

Повернутися до списку творів