№39 Уривок твору ЧАСОКРАД

ЧАСОКРАД

ДІЙОВІ ОСОБИ

 

  1. Часокрад — Краде у людей час. Усе, що відбулося, або, іншими словами, минуле, знаходиться у нього в думках. Часокрад може повернути минуле, але в такому разі він загине.
  2. Верховний янгол — янгол, в якого є крила, є ім’я й власна сила. Справжніх імен Верховних Янголів, як і їх номери в минулому, знає лише одна істота, за виключенням самого Верховного.
  3. Янгол — істота, яка не має крил і імені, лише номер. У янголів є лише одна сила, яка є спільною на усіх. Кілька янголів, які мають родинний зв’язок з Верховними Янголами, мають власну силу й ім’я, яке приховують.
  4. Люди — істоти, які не мають прав на землі. Вони — раби влади й режиму.
  5. Лідери — керівники держав, які мають спільні права й видають закони згідно спільного уряду. Мають щось спільне з диктаторами. Тепер такому режиму піддається уся Земля. Урядом керує лідер Небесного Царства.
  6. Часолам — надверховний янгол, який через декілька своїх помилок потрапив у пам’ять Часокрада.
  7. Часоспалах — щось неймовірно швидке, спалах думок у голові людини. Справа в тому, що коли на зміну старому режиму приходив новий, Часоспалаха вирішили навічно заховати у пам’яті Часокрада, адже Часоспалах міг добряче нашкодити державам зі спалахом думок у людей.
  8. Часосховище — істота, яка допомагала Часокраду у минулому. Наразі сидить у темниці Підземного Царства.
  9. Янгол 68 — син Світочаса. Янгол, який замінить свого батька (Верховного Янгола) перед зміною на Землі.
  10. Світочас — істота, Верховний Янгол, у минулому Янгол під номером, наразі заміна Надверховному Янголу.
  11. Протичаси — люди, які йдуть проти режиму у державах.
  12. Час — батько Часокрада, Часолама, Часоспалаха, Часосховища. Саме він створив умови для життя у Небесному, Земному та Підземному Царстві. Через те, що його син Часокрад виявися сильнішим, ніж він, батько потонув у його думках, як Часолам і Часоспалах.
  13. Часоквітка — донька Часа, сестра Часокрада, Часолама, Часоспалаха, Часосховища.

 

ГЛАВА 1. Місто Янголів.

 

Чи ніколи ви не замислювалися над тим, як звуться істоти, які полюбляють красти в нас час? Хто вони, як вони живуть і які в них надможливості? Як в них виходить забирати в нас те, що, здавалося б, мало належати лише нам? І лише ми мали б цим розпоряджатися? Хтось ніколи про це не думав, хтось передбачав, що таке є на цій планеті. Ніхто не знає точної відповіді. Але я знаю, хто вони є насправді.

Місто Янголів

Усе бліде, немов сніг. Крига й мороз. Десь неподалік вештаються незрозумілі істоти. Це місто ніколи не стане схожим на місто звичайних людей. Бо тут живуть Янголи. Я познайомився з ними десь роки два тому. Ніколи не знав, що бувають такі милі й добрі створіння, як вони. Янголи не мають власних імен. Лише номери. Янгол Один, Янгол Два, Янгол Три. І так далі. Я б назвав кожного окремо. Адже такі, як вони, не зустрічаються просто так на твоїй дорозі. Ти не побачиш їх просто так на вулиці. Той Янгол, якого знав я, мав номер шістдесят вісім. Веселий, кмітливий і добрий. Таких, як він, я ще ніколи не зустрічав. Єдиним мінусом було те, що він занадто сильно довіряв людям. Іноді Янголи спускаються на землю, щоб поспілкуватися з земними жителями. Янгол 68 часто затримувався на деякий час, щоб зрозуміти політику й сенс людини. І люди добряче водили його за ніс. Надто вже він був наївний. Та це його не вчило. Він довіряв більше й більше. Здається, він просто не хотів розчаруватися в людському серці. Але наші мрії — на те й мрії: чим більше  ми в них віримо, тим більше вони нас розчаровують.

Я не маю тут бути. Але іноді я слідкую за ними.

 

Взагалі — то в місті Янголів не має відліку часу. Немає годин, хвилин і секунд. Його мешканці  — єдині створіння (крім Бога й диявола), які живуть без годинника. Вони знають точний час тої чи іншої події, але для цього їм не потрібен вимір. І в них це добре виходило. Перебуваючи тут, я втрачав час і був ніби в тумані. Янгол 68 був моїм знайомим. І лише він один знав, хто я такий. Він представляв мене усім, як Янгол 10(н). Наразі, я тут, але навіть номер 68 про це не знає. Холод продовжував атакувати місто Янголів. І вітер, що шугає вулицею Щастя, продовжує лякати жителів. Ще однією особливістю Янголів було те, що лише у Верховних були крила. Інші їх не мали, адже крила надавали великої сили. Я, як істота, не схожа ні на людину за можливостями,  ні на Янгола ззовні, знав про них більше, ніж вони самі. Тут, як і у політиці минулих часів, були свої пішаки й королі з королевами, подібно до шахів. Цю гру заборонили майже п’ять років тому. Чому? Я не раз задавався цим питанням. Верховні Янголи мають великі можливості у місті й узагалі, у своїй державі. Але вони ніхто проти мене, вони бояться, адже я знаю більше, ніж навіть найзатятіші пліткарки! Тому мені заборонено з’являтися в місті. Але я знаю, який образ на себе начепити. Адже я той, хто має скарбницю в своїй душі. Але наразі навіть ви не маєте про це знати.

 

Янгол 68 вийшов на вулицю Щастя, щоб перевірити, наскільки сьогодні холодно. Зимові візерунки вимальовувалися на вікні, і мені здавалося, що навіть моя жорстока душа тане від цієї краси. Але я не настільки вражений, щоб відійти від своїх звичок. 68 ступив на землю й роззирнувся навколо. Мене непомітно, я наче повітря. Мене не можна торкнутися, але я завжди поряд. Навіть зараз. Нічого підозрілого. Я мовчки дивився на те, як 68 радіє першому снігу. Країна Янголів різнилася від звичайних держав лише тим, що тут жили незвичайні істоти. Ви запитаєте, де живу я? Для цього потрібно дізнатися, як мене звуть. Але про це пізніше. 68 почав пильно дивитися у бік, де я стою. Ні, бачити мене може лише надверховний Янгол. Тут такого не було. Надверховний Янгол назавжди потрапив у минуле. Ви спитаєте, де це? А я відповім вам, що це в моїх думках. І йому ніколи не повернутися. Отже, Янгол 68 вів себе надто по-дитячому. Така дивна поведінка з боку шістдесят восьмого була звичайна як для мене, так і для оточуючих. Більше нам тут робити нічого.

 

Головна частина міста Янголів має назву Крилата площа. Не те, щоб вона була якоюсь святою. Просто в самому її центрі була зведена велика вишукана будівля верховних Янголів, де вони вирішували проблеми своєї держави. Тут збиралися всі державні Янголи. Головним на даний момент був Янгол на ім’я Світочас. Кожна з істот нашого світу мала незвичайне ім’я. Світочас — світ і час. Саме так звали Верховного, якому довелося замінити Надверховного Янгола, того, що потонув у моїх думках. Світочас не мав такої сили, він не міг бачити мене, і, мабуть, дуже дратувався з цього. А мені було байдуже, адже так навіть цікавіше! Верховний знав, що в будь-який момент я можу знаходитись поряд із ним. Так, він контролював усю ситуацію, не відпускаючи з поля зору жоден момент. Він завжди дивився в одну й ту саму точку. Але мене там не було. Він думав, що я буду пильно стежити за ним з якогось одного місця. Але я вимушений повідомити вам, що з однією лише силою думки я можу з одного місця перенестися в інше. Світочас про це не знав. Як не знали й інші члени ради. Я ж бачив усе. Напевно, мої можливості нагадають вам Бога. Але не варто прирівнювати мене до нього. Адже Він буде завжди. А я — лише Його тінь.

 

Час розповісти вам, хто вони такі, ті Верховні Янголи. Я мушу засмутити вас, з янгольского в них  — тільки назва. Янголи бувають різними, і ось вам приклад. Дуже давно, років сто назад, Світочас був звичайнісінькою людиною. Коли настав час змін, він став Янголом під номером 2. Пізніше він отримав крила від Надверховного Янгола. Отримав і ім’я, Світочас. Так його назвав Над верховний, чиє ім’я різнилося від інших — Часолам. І знаєте, я був його добрим знайомим. Але поки що рано розповідати щось про наші стосунки. Почекайте ще трохи, потрібно, щоб ви добряче захотіли дізнатися істину. Світочас почав помітно нервувати, тому я зник, наче крапля в океані. Цікаво?

 

ГЛАВА 2. Чи маю я право на помилку?

 

Час повернутися на Землю. Незважаючи на кількість моїх знайомих і родичів, я не мав свого дому. Точніше, я сам і був собі оселею. Мої думки, мої слова… Земля була тим місцем, де я не мав приховуватись. Керівники держав, їх лідери, що тримали у таємниці кожне рішення, щоб не налякати людей, проводили увесь свій вільний час у кабінетах великих і вишуканих споруд. Я міг ходити по місту, просто як звичайна людина, однак сьогодні був не той день. Тиша. Я маю вам дещо розказати про режим в усіх країнах. Справа в тому, що колись люди — президенти великих країн вирішили, що їм потрібно створити новий режим. Вони почали думати, як би посилити свою владу у різних куточках їх держав, після чого дійшли до спільного рішення. У цьому їх вирішив підтримати Часолам (мій добрий знайомий, пам’ятаєте?), і дав лідерам право бачити частину Небесної Держави, де були свої закони й правила. Бог це помітив, і відправив Часолама дуже далеко, звідки йому ніколи не вибратися. Але було вже занадто пізно. Я впевнений, що дуже скоро кожен з них має понести розплату за свої гріхи. Рано чи пізно Господь знов запалить свою зірку на небі. Я був нейтральним. Я не мав прислухатися ні до кого. Сам собі суддя. Й іноді це мене тішило. Тож, повернемося до режиму. Пройшов лише рік, а лідери встановили свої правила й закони. Щоб люди проголосували за це, вони використали можливості вибраного Верховного Янгола, Світочаса. Той міг майже гіпнотизувати людей. Проти власної волі, але вони прийняли новий закон. Авжеж, пізніше всі схаменулися, але було запізно. Усі держави жили за новими законами. Ніхто не міг противитися. Інакше — смерть. І найжахливіше для мене, що це підтримували Янголи. Після цього всі вони залишилися без своїх імен. Лише сила Верховних дозволяла залишити їм крила, сили й імена. Усі інші втратили це. До речі, я мав розповісти вам дещо про Янгола 68. Адже він не такий простий, як здається на перший погляд.

А тепер перейдемо до головного. Так званий уряд складається з керівників усіх країн, без виключення. Люди — це лише іграшки в руках лідерів. За всі ці роки керівників було дуже багато. Наразі — остаточний склад. Але знаходяться люди, які не хочуть йти за системою. Вони вважають її жорстокою, бачать її саме такою, якою вона і є. Я називаю їх «людьми Господа», адже вони діти тих людей, що до сьогодні пронесли в своїх серцях пам’ять про Всевишнього. Це люди з країн, які в минулому мали назву Німеччина, Австралія, Україна, Росія, Польща, США, Канада, Італія, Іспанія й Великобританія. Десять країн, 180 людей з яких вирішили об’єднатися й створити свій власний клан, який має найти вихід з ситуації, що склалася. Інші 7 мільярдів бояться сказати щось проти. І я їх розумію, адже за те, що ті 180 йдуть проти влади, їх можуть стратити. Жахливо! І тоді усі вони відправляться не у пекло, а у мої думки. І я буду чути їх страждання. Це моя вада, якої не можна позбутися. Та повернемося до того, що відбувається зараз. З кожної країни був вибраний один лідер, свої «офіси» бунтівники сховали в найвіддаленіших куточках столиць, де їх ніхто не знайде. Десять лідерів, які представляють десять країн, щонеділі збираються в центральному офісі у колишній Великобританії. Там вони обговорюють план дій. І якщо чесно, вони вже про дещо дізналися. Але це дуже страшно,  і вони не мали про це знати. Отже, я у великій біді. Справа в тому, що якщо вони зрозуміють, що потрібно прийти до мене…  Я… Я не витримаю цієї напруги. Подумки я перенісся в їх британський офіс… Десять різних людей, які не мають бажання бути рабами. З одного боку — вони ризикують власним життям заради інших, з іншого — вони нічого не зможуть вдіяти й загинуть. Це дуже боляче. Адже їх думки й муки стануть моїми думками й муками!
 
Перейти в кімнату для голосування

Повернутися до списку творів