№6 «Справжня історія про Трьох Поросят» (англійська легенда)

Правда це чи ні, але англійці розповідають, що колись, дуже давно, десь між славнозвісними Країною Див і Задзеркаллям процвітало не менш славне королівство Хрюленд. І правив ним справедливий король Хрюн І Мудрий із династії Вепрів. Подейкують, його величний кам’яний палац було видно далеко-далеко. І викликав він у добрих сусідів королівства повагу, а у ворогів – жах. І мав Хрюн І Мудрий, як водиться, трьох синів: Наф-Нафа, Нуф-Нуфа та Ніф-Ніфа.

Коли прийшов королю час помирати, заповів він братам правити королівством, як і він, справедливо, а, головне, триматися всім разом, бо в єдності – сила. Старший брат Наф-Наф у всьому намагався наслідувати мудрого батька, завжди пам’ятаючи його останні слова. А ось молодшим братам дуже хотілося самим володарювати і не ділити свою славу ні з ким. І вирішили вони розділити велике королівство Хрюленд усупереч волі покійного батька на три маленьких і кожний зайняти омріяний королівський трон. Як не намагався Наф-Наф відмовити своїх нерозсудливих братів та зберегти королівство неподільним, нагадуючи їм про заповіт правителя Хрюна І Мудрого, але жадоба влади була сильнішою за це та солодшою навіть за улюблену вівсянку. «Добре, — зітхнув тоді Наф-Наф. – Час розставить усе по своїх місцях…»

І зраділи молодші брати, що кожен із них тепер король та має своє власне королівство. Не гаючи часу, вирішили вони швиденько побудувати собі палаци. Який же справжній король та без палацу?! «Будувати з каменю – це довго», – вирішили брати-поросята, бо похизуватися один перед одним та перед сусідами символом влади хотілося якомога скоріше, аж боки чухалися. І ось уже Ніф-Ніф, задерши п’ятака, гордовито вмостився на солом’яному троні в своєму солом’яному палаці, а середнє порося – в палаці з дощок.

Дізнався про все це злий король сусіднього вовчого королівства Сіроманець ІІІ Підступний, який уже давненько мріяв захопити Хрюленд і поласувати свіженькою молодою свининкою. І пішов він зі своїм чисельним сіроманським військом на королівства нерозважливих братів-поросят. І ось уже палає солом’яний палац Ніф-Ніфа, а за ним – дерев’яний Нуф-Нуфа. А самі «горе-королі» зі своїми переляканими військами, підсмаленими боками та перспективою стати головною святковою стравою на столі переможця Сіроманця ІІІ Підступного тікають до старшого брата, аж ратиці виблискують. Сховав їх мудрий і добрий  король у своєму неприступному кам’яному палаці. І хоча мав гострі зуби Сіроманець, але все ж не по зубах виявився йому камінь. І згадали присоромлені молодші брати-поросята заповіт батька, зрозуміли свою помилку, об’єднали війська в одне та відбили сіроманську навалу. І відступив Сіроманець ІІІ (і вже на прізвисько не Підступний, а Боязливий), підібгавши свого куцого хвоста від жаху, як звичайнісінький вовк.

А слава про знов об’єднане королівство Хрюленд розлетілася далеко за його межі. Слава про трьох славетних і мудрих королів-поросят, чиїм девізом на все життя стали слова їхнього батька, правителя Хрюна І Мудрого: «У єдності – сила!»