№4 «Наймудріша у світі книга»

Один хлопчик-король дуже любив читати. У нього було дуже багато книжок. Але одну він ніколи не читав. І це була » Енциклопедія». Ця книжка була дуже цікава, але він до неї навіть не підходив. Одного разу ввечері Енциклопедія пішла від хлопчика в село. Там вона зустріла кота і між ними почалася розмова:

Кіт: Чому ти ходиш ввечері сама?

Енциклопедія: А що мені залишається робити, коли хлопчик у якого я жила, ніколи не читав мене і я змушена була від нього піти.

Кіт: А чому ти прийшла до нас в село, а не залишилася в місті?

Енциклопедія : Тому що вважаю, що в селі мене прочитають, адже я дуже цікава книжка.

Кіт: Скажи, будь ласка, як тебе звати ,»дуже цікава книжко»?

Енциклопедія : Мене звуть Енциклопедія. А тебе як? І де ти живеш?

Кіт: мене звати Мурко, я живу з дідусем Матвієм, бабусею Євою, а також з їхньою онучкою Даринкою.

Енциклопедія: Ой, які гарні у всіх імена! Вони мені дуже подобаються, я ще ніколи не чула таких гарних імен!

Кіт: Я дуже радий, що тобі подобаються імена моїх господарів. Але уже досить пізно… куди ж ти зараз підеш?

Енциклопедія: Не знаю. Заночую десь, а вранці знову піду далі.

Кіт: Ні , давай підемо до моїх господарів. Я впевнений, що вони тебе прочитають.

Енциклопедія: Ну добре, ходімо до тебе.

Вони зайшли до хати: книжка лягла на столі, а кіт на печі.

Тим часом, хлопчик-король, якого звали Данилом, побачив, що однієї книжки не вистачило. Він обшукав увесь замок, але так і не знайшов її. Він шукав її довгих чотири години, дуже засмутився  і змирився з втратою. Наступного  ранку продовжились пригоди Енциклопедії. Прокинувшись, бабуся Єва помітила, що на столі лежить невідома її книга… бабуся підійшла і прочитала: » Е-н-ц-и-к-л-о-п-е-д-і-я». Потім  розбудила діда.

Баба: Діду, ти бачив, що у нас звідкись  з’явилася нова книга?

Дід: Яка книга? Вчора ввечері у нас її не було. Звідки вона у нас взялася?

Баба: От і я хотіла в тебе спитати — звідки?

Дід: Давай запитаємо в Дарини, може вона знає.

Баба: Пішли запитаємо!

Дід: Даринко! Даринко! Прокидайся!

Дарина : Що ви хочете? Що трапилося?

Баба: Онучко, ти не знаєш звідки  у нас з’явилася книга?

Дарина: Про яку книгу ви кажете?

Дід: Вставай, ходімо подивимося.

Підійшли до столу, прочитали назву книжки. Подивилися на Мурка.

Дарина: Діду, а може це Мурко її приніс?

Баба: Мурко? Книжку? Такого бути не може!Дід: Чому не може бути?  А давайте перевіримо.

Баба: Як?

Дід: Дуже просто. Ми візьмемо книжку, заховаємо її і якщо він почне бігати по хаті, то    значить це він її приніс.

Баба: Добре, давай спробуємо.

Взяли книжку і заховали її. Мурчик прокинувся, глянув на стіл і побачив, що книжка зникла. Він зіскочив і почав бігати по всіх кімнатах.

Дарина: А що я вам казала? Це Мурчик її приніс!

Баба: Давайте вже  заспокоїмо його  та дістанемо книгу.

Дід: Давайте, скоріше діставайте!

Баба:  мені здається, що це дуже хороша книжка, може прочитаємо її?

Дарина: Обов’язково прочитаємо, але хто буде першим читати?

Дід: Може ти нам прочитаєш, а ми тебе послухаємо?

Дарина: Чудово, сідайте та слухайте.

Після того, як Дарина прочитала » Енциклопедію», вони зрозуміли, що це й справді дуже цікава книжка. І вирішили віддати її своїм сусідам почитати, а сусіди своїм сусідам. Через два тижні цю книжку прочитало все село, після того вони відвезли Енциклопедію в місто. І в місті її теж почали передавати один одному. Незадовго після того, як всі прочитали книжку, вона дійшла до хлопчика-короля. Він теж прочитав її і зрозумів,  який він був дурень, що не читав Енциклопедію тоді, коли вона була у нього. Він був дуже щасливий, що вона повернулася до нього. Завдяки їй він дізнався багато нового та цікавого . Він дав прочитати книгу своїм радникам, міністрам та всьому  королівському двору, щоб вони теж познайомилися з найрозумнішою книгою в світі.

Нарешті Енциклопедія була щаслива!!! Її мрія здійснилася: її прочитав хлопчик-король. А також всі-всі-всі!!!