№13 Розділ 8. «Свято Синього місяця»

(Уривок із оповідання «Емелі Елект і Рубінова картина»)

— Цього не може бути, у мене всі бали, як вони могли подумати, що я махлював, – не переставав бідкатись Портус. – Я усі канікули готувався до цього тесту. Це — несправедливо. Як так можна?

— Не хвилюйся, – заспокоювала Емелі. – Після експертизи вони зрозуміють, що це не ти зламав клітку, обіцяю.

— А коли це ти встиг пополювати на Чорнохвоста? – запитала Флора.

— Ти ще спала. Я полював на нього в лісах, а коли зловив, Пітріфікус сказав мені піти за Емелі. Так я зловив Чорнохвоста, відправив його драконячою поштою і привів Емелі сюди, – розповів Портус.

— Зрозуміло, пішли в дім, завтра в обід відбудеться свято, якого ми так довго чекали, і ще потрібно повправлятись у чарах, – сказала Флора.

— А навіщо? – спитала Емелі. – Для чого чари на святі? Я думала, що ми підемо і все. Я не думаю, що відкривати двері без рук там вкрай необхідно.

— Ні. На святі є конкурс, де юні чаклуни можуть позмагатись. Є три конкурси на вибір: «Мудрець», «Дуелянт» і «Фокусник». Мудрець – це конкурс на знання про чари, чарівників і відьом, різні роки і так далі. Фокусник – це конкурс, де усі показують різні важкі і красиві заклинання. А Дуелянт – це самий цікавий конкурс, де двоє чаклунів борються чарами. Ми завжди йдемо на цей конкурс. Але ми ще не перемагали, завжди перемагав Джері Шмал. Його батьки дуже строгі і пихаті, як і їх син. Але тепер ми мусимо перемогти.

Усі зайшли в будинок. Там Портус узяв свою книжку « Чари на дуелях» і став перелистувати книжку. Флора взяла в руки книжку « Магічні пензлі і чари з ними» і втупилася в книгу. Емелі також вирішила чимось зайнятись. Вона почала гортати записник тата в пошуках якихось чар, поки не натрапила на дещо цікаве. На сторінці писало щось про чарівні пензлі.

— А що таке чарівні пензлі? – спитала Емелі.

— Точно, я забула сказати. Крім перстнів ми можем чарувати пензлями. Ми малюємо чарівні знаки і робимо заклинання. Це — як чарівні палички, але чарівні пензлі. Саме ними ми і будемо чарувати, – сказала Флора. Емелі продовжила гортати сторінки, поки щось не знайшла. На сторінці був зображений символ дуже схожий на букву «Х». Під символом було написано, що потрібно взяти пензля і перехрестити руки буквою «Х». Що це за заклинання – незрозуміло. Назва його була стерта.

— Я готова! – вигукнула Флора. – Хто проти мене?

— Давай я спробую, – сказала Емелі. Вона не боялась поразки, а навпаки, сподівалась на хорошу розвагу. Хотіла спробувати свої сили.

— Ну, добре. Портусе, дай їй пензля, – сказала Флора. – Негайно!

Портус витягнув із шухляди два чарівних, деревяних пензля. Один кинув Емелі, другій — Флорі. Флора приготувалася до нападу і направила пензля на Емелі. Вона ж тримала руки близько одна до одної, щоб встигнути зробити закляття. Флора зробила коло своєю рукою і направила пензель на Емелі. Перстень на її руці засяяв зеленим сяйвом і з пензля вилетів чарівний пил, схожий на змію. Він летів прямо на Емелі. Вона вчасно зреагувала і одразу перехрестила руки. Її перстень засяяв червоним світлом, яке мало не засліпило Флору. Руки Емелі закрило щось таке ж сяюче, як і світло з перстня. Воно виглядало, мов щит і захистило Емелі від удару. Заклинання Флори відрикошетило в саму Флору і вона впала на місці. Після деяких спроб вони усі майстерно оволоділи мистецтвом магічної дуелі. Вони вправлялися до пізньої ночі. Усі були дуже сонні, навіть Флора і Портус забули про свою невелику сварку, бо Портус переміг Флору в одній із дуелей, і пішли спати. Але сон тривав не довго.

Насвітанку Емелі прокинулась від звуків, які доносились з нижнього поверху. Вона спустилась і побачила відчинені двері, які раніше просто не помічала. Увійшовши в маленьку кімнату за дверима, вона побачила Флору і Портуса. Флора махала руками, наче дерижер, і змушувала різні кастрюлі, ложки і вилки готувати сніданок. Портус щось мішав у кастрюлі зі швиткістю 100 обертів за хвилину. Виявляється, це була кухня. Вона була в два рази менша за перший поверх дому. Там був стіл і чотири стільці. Через пару хвилин до Емелі обернулись Флора і Портус з тарілками, здається їжі.

— О, ти вже прийшла? А ми приготували сніданок. Хочеш скуштувати?

— Е… я краще поїм свої горішки, дякую.

— А я би з’їв, – сказав Портус, скуштувавши своє творіння. Але вмить на його обличчі з’явився знак невдоволення. – Ух…ну… ліпше я поїм на святі. А ти Флоро? Хочеш попробувати?

— Ні, – сказала Флора, викинувши свою невдалу «яєшню» у смітник.

Вони усе зібрали і пішли на свято. До нього залишались 2 години, але шлях був довгий. Шлях проходив через ліс, де вони зробили невеличкий привал. Там Емелі перекусила своїми пекучими горіхами і поділилася з друзями, що були голодні, як собаки. Флора доїла свою шоколадну паличку. Вони продовжили йти, поки не побачили вогні. Це були салюти, які запускали на святі. Вони пришвидчили ходу і вже за 5 хвилин до початку прибули туди. Це було чудово. Дорослі люди ходили і запрошували чарівників, роздаючи буклети про знижки в магазинах на чарівні штучки і так дальше. Магазинів на колесах, схожих на магазин пані Світс, було безліч. Дві чарівниці зачарували маленькі вогники, і показували різні трюки з ними. Перший магазин, що зацікавив Флору, Портуса і Емелі був магазином чарівних тварин. В середині було багато кліток з різними чудасіями. Магазин був доволі великий. Флора розглядала тварин з Емелі, а Портус розпитував продавця.

— А скільки важить ваш Плювокрил? А Стрибуча Муха має щеплення? А звідки ви дістали Пупурчиків? – діставав запитаннями Портус, але продавець не витримав і вигнав їх, жбурнувши примірником по тваринознавству.

— Зате маємо нову книжку. Безкоштовно! – сказав Портус.

Потім вони походили по інших магазинах, пороздавали буклети за 1 кленовий листок і зайшли в магазин «Юний Мерлін».  Там на стільці сидів старий чаклун з бородою і шапкою-вушанкою. На стелажах лежали різні перстні, чарівні пензлі і різні примірники з магії. Також чарівні кулі, казани і багато іншого. Але було те, що особливо зацікавило Флору і Портуса.

— Це воно, це воно, Портусе! – вигукнула Флора.

Від її радості записник Емелі випав з рук. Перед ними було ніщо інше як окуляри Світояри. Це була найдорожча, проте найцікавіша гра у їхньому світі. Та ціна на неї просто вражала.

— 6 лотосових листків, та це грабіжка! – нарікав Портус.

— Це нинішні ціни, – відповів продавець. – Що поробиш.

А поки вони намагались виторгувати окуляри, Емелі розглядала конверт, що випав із записника. На ньому писало: «Подарунок на День народження». Емелі розірвала конверт, з якого випало 6 лотосових, 3 кленових і 5 дубових листків.

— Тепер ми купимо! – весело сказала Емелі. – Це буде мій вам подарунок.

— Дуже дякуємо Емелі! – подякували Портус і Флора.

Задоволені, вони попрямували на конкурс. Портус сховав окуляри в сумку. На великій сцені стояв чаклун, оголошуючи результати конкурсів.

— Увага! Переможцем в конкурсі «Мудрець» переміг Орлан Деві. Переможцем в конкурсі «Фокусник» стала Лілі Крамп, доречі, дуже гарний вулкан з молоком. А тепер починається конкурс «Дуелянт». Хто прийме участь в конкурсі – зробіть крок вперед.

Усі троє ступили наперед, а разом з ними — інші діти і Джері Шмал.

— Що, знову прийшли програти? – насміхався Джері.

У нього було чорне волосся, фіолетовий костюм і темний плащ. Очі були фіолетові, а на носі величезний прищ.

— На цей раз перемога не буде твоя, – сказала Флора.

— Бачу ти ще досі зла, через твою подругу, чи не так?

— Звідки ти знаєш? Я цього нікому не казала.

— А це я написав того листа, – засміявся Джері.

— Ах ти! – Флора налетіла на Джері, але Портус її зупинив.

Джері відійшов, поки Флора вибачалась перед Портусом.

— Що сталося? – спитала Емелі. – Який лист, поясніть?

— Цей дурень написав моїй подрузі лист, де її від мого імені образив. Мені він сказав, що це Портус написав листа. Я йому повірила, тому ми з Портусом сварилися, але тепер я знаю правду. Вибач Портусе, що називала старомодним.

— І ти вибач, що називав тебе конем без копит.

— Ти мене так не називав.

— Ну…забудь, зараз усе почнеться.

Усіх розставили по парах. Емелі була проти якогось хлопчини. Він махав пензлем, наче хворий, але Емелі змогла відкинути його самим простим закляттям. Проти Портуса був Джері, що також легко відкинув його. Флора боролась проти дівчини з іншої школи, яку вперше бачила. В кінці-кінців після хвилини дуелю вона отримала перемогу. На другому дуелі Емелі зіткнулась із тим самим хлопцем. Але це не дозволило їй програти. Хлопець наслав на неї якісь чари, але вона відбила їх у нього. Флора мусила битися проти Джері, але також програла. Портус і Флора сіли біля хлопця, що бився проти Емелі, тобто двох. Виявилося, що це близнюки, що вчилися далеко звідси. Усі четверо вболівали за Емелі, кричучи: «Емелі, давай! Емелі, перемагай!»

Це був останній дуель. Емелі зіткнулася із Джері, найсильнішим дуелянтом. Він тримав пензля, не дивлячись кудись у даль, а прямо на Емелі.

— Ну, давай, що ти можеш, дівчисько? Я тебе скину звідси одним лише закляттям, —  говорив Джері, не спускаючи з неї очей. Він вистрілив у неї чимось червоним, але вона відбила постріл.

— То ти захищаєшся? Ну, що ж. Готуйся до поразки!

Він ухилявся від усіх атак Емелі, а вона захищалась від його. Це тривало 2 хвилини, і тоді Джері влучив по ній. Він змахнув пензлем у формі вісьмірки «8», це заклинання попало Емелі в руку. Рука заніміла і лише пальці ледь рухались.

— Так! Я переміг, переміг! – кричав Джері. Але Емелі його обхитрила. Вона розслабила пальці і впустила пензля. Зловивши його лівою рукою, вона вистрілила в нього білим заклинанням, від якого він аж закрутився. Джері впав, а чаклун прокричав:

— Емелі Елект переможець! Новий переможець конкурсу «Дуелянт». Ура!

Усі закричали і почали скандувати її ім’я. Джері пішов, навіть не обернувшись. Емелі отримала золоту медаль з цифрою 1 на ній. Вона була дуже рада, але не така рада, як Портус і Флора. Вони вичаклували феєрверки і повели Емелі на найцікавіше дійство – схід Синього місяця. Тоді Емелі згадала важливі слова, що їй казав Пітріфікус. Слова про її завдання.

— О ні, я маю встигнути додому до заходу місяця, це пов’язано з моїм завданням! Це пов’язано з батьками.

— Але ти не встигнеш. Як ти дойдеш? Місяць світитиме лише 5 хвилин, – сказала Флора. – ти не дійдеш пішки.

— О ні! Що робити? Я підвела Пітріфікуса і усіх.

— У тебе ще є час! – сказала Флора, закочуючи рукав.

На її плечі був якийсь цікавий чарівний малюнок. Але які заклинання він виконував?