№124 Дівчина-метелик

Дівчина-метелик

А вона була іншою… Не такою, як всі. Соломія, хоч і не була привабливою дівчинкою зовні, завжди любила милуватися красою навколо. З кривим носом та з маленькими очима, дівчину навіть не долюблювала мати. Рудоволоса, підстрижена під каре і з щирою посмішкою одинадцятирічна Соломійка, здається, і не засмучувалася про свою вроду. У школі з неї часто сміялися, кепкували хлопці, та це не вбивало у ній оптимізму насолоджуватися життям.

І ось, одного сонячного ранку, коли лагідне проміння торкнуло веснянок на обличчі, Соломія захотіла прогулятися лісом, який був поблизу їхньої домівки. По дорозі, наспівуючи з улюблених пісень, дівчинка зустріла свою однокласницю Галю.

— Куди це ти йдеш, Соломіє? Така радісна, немов збираєшся із хлопцями гуляти, — з іронією мовила однокласниця.

— Хм, просто хочу прогулятися лісом, підеш зі мною?

— Ще чого, оце буду тинятися з тобою разом по заростях! Ось, глянь, які в мене нові джинси, піду краще до Івана, він мене в гості запрошував пограти у волейбол,- не приховуючи обурення, мовила Галя.

— О, то, може, давайте разом втрьох пограємо, веселіше буде. Іван не буде проти, якщо до нього завітають аж дві однокласниці, — запропонувала Соломійка.

— Ти що, геть здуріла, з такою потворною подругою, я взагалі нікуди не збираюся іти. Біжи краще до своїх дерев, вони з тебе теж сміються, тільки хоч мовчки, — грубо відповіла Галя.

Соломійка ображено побігла, в блакитних очах дівчинки появилися гіркі сльози. Вона плакала, адже в глибині душі все-таки розуміла, що Галя сказала правду – Соломію не любили, нікому вона не подобалася. Дівчинка й не помітила, як опинилася на сонячній галявині лісу. Навкруги було так красиво, квіти пахнули духмяним ароматом, де-не-де сором’язливо виглядали сунички, птахи про щось гомоніли. На мить, Соломіїн погляд захопив яскравий з чарівними візерунками метелик. Він тріпотів своїми неймовірно красивими крильцями над квітами. Здається, навіть квіти заздрили такому дивовижному гостю на галявині.

Соломійка, зачарувавшись красою метелика, на хвилинку подумала:

— Чому, навіть такі маленькі істоти наділені красою? Як  я хотіла б, ну хоч на один день побути, як цей метелик, такою гарною, привабливою.

Як тільки зринула ця думка в голові дівчинки, відразу ж почалося щось коїтися дивне. Земля під ногами, немов почала танцювати, квіти стрімко виросли, як дерева, трава стала схожою на непролазні хащі. Соломійка рукою хотіла вхопитися за найближчу гілку дерева – та немає рук! І раптом, дівчинка відчула, як підлітає угору, як вона піднімається над величезними пелюстками квітів, її ще більш почав дурманити запах лісового цвіту. І тут Соломію осяйнуло – вона перетворилася на розкішного, вродливого метелика.

Дівчинка тепер затріпотіла своїми новими дивовижними крильцями, з радістю покружляла над галявиною. Здається, вона лиш зараз відчула себе щасливою, ну принаймні Соломійка так гадала.

— Ось, що робить з людиною краса, вона дозволяє себе полюбити, — в захоплені вигукнула дівчинка-метелик.

Покружлявши ще трішки на галявині, Соломія вирішила полетіти в новому образі до своїх однокласників, до Галі з Іваном.

— Хоч вони мене й не впізнають, проте як цікаво буде з боку на них подивитися, особливо на Галю, думаючи, що все ж таки, я красивіша за неї, — мислила дівчина-метелик.

Прилетівши до дому Івана, Соломія побачила, як він з Галею на подвір’ї весело грають волейбол. Галя ще з семи років ходила на гурток, тому так вправно відбивала м’яч.

— Ну, я їм зараз покажу, відведу увагу своєї нестерпної однокласниці навіть від волейболу. Моя краса заставить привернути і її погляд! – з неприхованою злістю думала дівчина-метелик.

Соломійка замахала своїми яскравими крильцями над обличчям Галі, навіть нахабно сіла їй на волосся, знову піднялася вгору і все ж таки дівчина-метелик домоглася свого – Галя, звернувши увагу на неї, не відбила м’яч.

— Ой Іване, поглянь, яка краса! Який незвичайний метелик, — у захоплені вигукнула Галина.

— Зачекай, стій, Галю, не рухайся, зараз я його впіймаю! – голосно сказав Іванко.

Хлопець стрімко побіг назустріч Галі, вправно підстрибнув і зловив у руках дівчинку-метелика! Соломійка злякано затріпотіла крильцями, але от халепа, вона була у пастці!

Іван швидко зайшов у будинок, дістав банку і помістив під неї Соломійку. Дівчина-метелик лиш тепер із жахом розуміла, в якій вона страшній ситуації. Та ще більший переляк Соломія отримала, коли помітила поблизу стола, на стіні величезні аплікації Івана. Хлопець ловив метеликів, засушував їх і робив цілі колекції. Скільки невинних і беззахисних метеликів-красенів жорстоко загинули, потрапивши у пастку Іванових рук! І саме краса їх погубила!

Проте Іван був у захопленні. Таких чарівних та унікальних комах він ще не зустрічав. Цей метелик стане прикрасою усієї його колекції.

Хлопець, з обережністю зняв банку, взяв до рук тремтячу від страху Соломію і хотів швидко проколоти спеціальною голкою тулуб та випадково зачепив ліктем всі необхідні інструменти, і дівчина-метелик швидко прослизнула між пальцями Івана. У страшному переляку Соломія щодуху затріпотіла крильцями, і, на щастя, у кімнаті було відчинене вікно і дівчині вдалося втекти від пастки, що могла коштувати їй життям.

Дівчина-метелик чимдуж полетіла геть від місця, де опинилася в полоні смерті. Як тільки дівчина прибула на галявину, вона знову перетворилася на рудоволосу Соломійку.

— Інколи, навіть краса може згубити людину. Врода не робить по-справжньому щасливим. Це не є найголовнішим у житті. Щастя – це вміти самому бачити і помічати навколо красу. І хоч здаються ці думки такими простими, проте мало тих, хто справді занурюється в глибину їх сутті, — ось так тепер мислила Соломія.
Перейти в кімнату для голосування

Повернутися до списку творів