Фролова Яна “Сила віри”

У зовсім звичайному місті жила звичайна дружня родина: мама, тато і маленька дівчинка Варвара. Батьки дуже любили донечку, купували їй яскраві подарунки, ходили з нею до парку розваг, подорожували завжди всі разом. Варя зростала скромною, щирою дитиною.

Коли татусевій принцесі виповнилося 10 років, батьки влаштували для доні справжнє казкове свято, із чарівниками і ельфами, смачним тортом і яскравим салютом. Варя не хотіла, щоб її свято закінчувалось, бо знала, що їх родина повинна переїхати до іншого невеличкого містечка, у якому батькові запропонували гарну роботу. Сумно було розлучатися з друзями, але вірилося в краще майбутнє.

Веселковими клумбами, височенними тополями зустріло Варю нове місто. Вона швидко потоваришувала з дітками, найкращими її друзями стали Вова і Катя. Дітвора весело проводила час, Варя захоплено слухала старовинні легенди маленького містечка і щиро вірила у них. Ніщо не віщувало біду. Та через місяць мама Варвари почала марніти, погано почувалася, а згодом потрапила до лікарні. Додому вона уже не повернулася.

Дівчинка важко переживала втрату рідної людини, завжди сумувала, не виходила гратися із друзями, рідко спілкувалася з батьком, який дуже змінився за останній час. Татусь став похмурим, мовчазним.  Здавалося, ніщо не зможе повернути життя накраще.

Одного липневого ранку до містечка завітали мандрівні актори. Усі городяни із захватом чекали на першу виставу, тільки Варя і її батько сиділи сумні на своєму подвір’ї. І раптом біля дівчинки з’явився старенький дідусь, він хотів розвеселити дитину.  Уже давно посивілий Панас добре пам’ятав це містечко. Тут здавна жили щасливі, усміхнені люди, які не знали горя, бо були добрими і чуйними. Дідусь знав стару легенду про охоронницю цього місця і розповів її Варварі, сподіваючись, що дасть їй хоч якусь надію.

Колись давно жила у тутешньому лісі Цвіта, дочка лісового царя. Покохала вона звичайного парубка, а він пішов у далекий світ допомогти другу і не повернувся. Дівчина готова була на все, аби повернути коханого. Тут і з’явилася сестра її батька – чарівна фея. Вона могла виконати найзаповітніше бажання, але забирала за це подобу, перетворюючи людину на тварину або птаха.  Цвіта не роздумуючи попросила врятувати коханого. З’явився її милий, торкнувся руки і відчув шовкове пір’я в своїх долонях. І вмить перетворилася Цвіта на білого чарівного птаха.  Усі люди раділи поверненню юнака і з вдячністю згадували про Цвіту, яка стала їх охоронницею, до того часу, поки будуть добрі один до одного. Говорять старі люди, що і сьогодні у лісі за містечком на найвищому дереві сидить білий птах, який виконає найзаповітніше бажання кожного, хто  зможе за це сплатити велику ціну.

Варвара уважно слухала старого Панаса, а потім спитала:

–                  Чи живе цей птах сьогодні у старому лісі?

–                  Не знаю, це лише давня легенда, але люди говорять, що побачити птаха може тільки незвичайна людина.

З того часу Варя багато часу гуляла у старому лісі, усе виглядала дивного птаха. Пройшло багато часу, і одного ранку дівчинка заблукала у лісі через туман. Ніяк не могла вона впізнати місце, хоча за кілька років вивчила тут кожну стежку. І ось крізь тишу почулося дівчинці дивне шелестіння. У повітрі почулися звуки від змаху великих крил. Поступово туман розсіявся – і Варя побачила птаха дивної краси, із шовковими сніжно-білими крилами. За кілька кроків від птаха стояла мати Варвари. Нарешті її мрія здійснилась. Усе готова була віддати дитина, аби повернути свою матір. Вона могла навіки залишитися у цьому чарівному світі. Але мама повела доньку на озеро. Чиста, як сльоза, вода відбивала кожний промінчик сонця. Наче в дзеркалі побачила дівчина свого батька, який від горя не міг дати собі раду. Варвара все зрозуміла, вона дуже хотіла бути разом з мамою, але час повертатися у реальність. Єдине, про що шкодувала  дівчинка, про те, що батько не зміг хоч на мить побачити маму.

Час прощатись, мама передала для батька і доньки  магічний оберіг – білого птаха на лляній нитці для батька і для доньки. Цей птах оберігатиме її родину і завжди нагадуватиме про маму.

Минули роки. Варвара уже доросла. Своїй донечці вона розповідає давню легенду про фею, білого птаха і вірність.

 



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *