Надарая Крістіна “Країна мрій”

Мері дивилась на зоряне небо, лежачи у м’якому гамаку, який для неї повісив її закадичний друг Лорен. Гамак був між гілками абрикосового дерева, а над головою відкривався неймовірний пейзаж нічного неба. Легкий вітер колихав дерева і лоскотав обличчя дівчини її русим, немов золото, волоссям. Мері зморщила носа і прибрала його зі свого блідого лиця. Вона дивилась у височінь, до якої немов рукою подати. Дівчина зітхнула і занурилась у світ мрій. Вона уявляла  собі неймовірні пригоди, повні небезпеки і відчаю. Та які можуть бути пригоди у найспокійнішому місті Америки? Раптом щось врізалось у дерево і запищало. Мері скочила на ноги і помітила  золотого птаха. У прямому сенсі цього слова. Золотого. Вона вперше бачила таке створіння і від подиву розкрила рота.

–         Чого дивишся? Що вперше фенікса бачиш? – запитав він і встав на тоненькі лапи, борсаючись у мокрій від роси траві.

–         Ти розмовляєш?- Мері аж підскочила від здивування і відійшла від цього дивного створіння на кілька метрів.

–         Ні, цвірінькаю як горобець!- і сів на гілку. Він подивився своїми малими чорними очами-зернятками на дівчину. – Я ж не абиякий птах тобі, я-фенікс!- і гордовито розправив золоті крила.

–         Я так і знала! Не треба було мені пити той сік у магазині. Він одразу мені не сподобався,- дівчина ляснула себе долонями по обличчю, від чого ті порозовіли.

–         Хочеш доведу, що я справжній?- і не дочекавшись відповіді, птах вчепився гострими кігтями у руку дівчини.

–         Та вірю тобі, вірю!- закричала Мері від болю. –Ну все, пташко, зараз я тебе впіймаю!- і почала ганятися за феніксом, який порхав по саду як ракета. Утомившись, вона зупинилась. А він, задоволений собою, приземлився їй на плече.

–         Ти мене не боїшся?- здивувалась Мері.

–         А чого тебе боятись? Що ти мені зробиш? – сказав він, чистячи своє золоте пір’я, яке переливалося різними барвами у місячному сяйві.

–         Ага, судячи з твоїх кігтів і спритності, то нічого,- і глянула на подряпину. – Напевно, шрам залишиться.

–         Ні, я не за цим до тебе прилетів.

–         А чого ж накинувся на мене як шалений?

–         Ти ж не вірила, і я вирішив довести, що я реальний.

–         Дуже гарний спосіб, пташко!!!

–         По-перше, я тобі не пташка! А по-друге, я хочу зробити тобі цікаву пропозицію.

–         І яку ж це?

–         Я знаю, що ти хочеш пригод, чи не так?

–         Звідки знаєш?

–         Я все про тебе  знаю.

–         Добре, продовжуй,- Мері сіла на траву і охопила ноги руками.

–         Я пропоную тобі полетіти зі мною до  Країни Мрій. Хочу тебе запевнити, там дуже гарно,- очі фенікса заблищали.

–         Якщо це правда, то я згодна,- вона подивилась на дім, вікна якого не показували жодного прояву світла. Він пустував уже кілька років.

–         Тоді до зустрічі!- і птах раптово зник у повітрі…

Мері відкрила очі. Вона прокинулась у своєму ліжку. Що ж це було? Сон чи реальність? Дівчина глянула на руку, де була подряпина. Але там нічого не залишилось.

–         От я й дурепа, повірила у казку!- і пішла у ванну.

Проходячи повз стола, Мері замітила листок. «Що це таке?»- подумала вона і взяла його у руки. У неї був шок, коли вона прочитала: «Не гоже бути дівчині зі шрамом. Чекаю у саду. Фенікс» …

 

Далі буде…

 



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *