Дніпрова Чайка


Анатолій Крат

Херсонські сторінки життєпису Дніпрової Чайки*

Дніпрова Чайка, як відомо, побачила світ у с.Карлівці Ананьївського повіту Херсонської губернії, на сьогодні – це селище Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області, першого листопада (двадцятого жовтня за старим стилем) 1861 року.

Через кілька літ по тому родина Березіних переїхала в Таврію. Як писала сама Дніпрова Чайка в автобіографії, “слобідку Стару, або Малу Маячку… Отут пройшло моє дитинство на половину, бо друга відбулася в Одесі”.

Людмила Березіна рано почала читати, тому на восьмому році життя її було відвезено “в Херсонську жіночу гімназію – другий початковий клас”, де вона “рада була вчитись”. Одначе підчас навчання в Херсоні, дівчина тяжко захворіла на кір і бронхіт та ще й осліпла, а відтак її було забрано на село, де через рік вона змогла одужати. Проте майбутня письменниця назавжди лишилася короткозорою.

Дніпрова Чайка продовжила своє навчання вже в Одесі, в іншій гімназії, одначе кожні свої канікули проводила під Херсоном – в тих селах, де правив службу Божу її батько (а це Маячка і Збур’ївка), гостювала у дядька Петра Березіна в Голій Пристані, у родичів та друзів у Білозерці, Олешках.

По закінченні гімназії в 1879 році Людмила Березіна займалася педагогічною діяльністю в Таврії, пізніше на Одещині, в Бесарабії. У 1891 році молода вчителька брала участь у скликаному в Херсоні учительському з’їзді. В цих же 80-х роках Людмила Олексіївна була делегатом ще двох з’їздів учителів (в Олешках і Одесі).

У 1885 році Людмила Олексіївна Березіна одружується з засланим до Херсона за українофільську діяльність єлисаветградським статистиком і письменником Феофаном Олександровичем Василевським. З ним молоду поетку і вчительку познайомив відомий історик Володимир Антонович ще в серпні 1884 року. В Херсоні чоловік Дніпрової Чайки обіймав скромну посаду губернського статистика.

Після одруження у 1885 році Василевські жили у Херсоні до 1887 року. Це був час плідної роботи. Людмила Олексіївна писала вірші і прозу, свої чудові римовані «Морські малюнки», твори для дітей – казки, вірші (зокрема, її перу належать лібрето дитячих опер «Коза-дереза», «Кра­плі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна»). Як згадував А. Конощенко, «Козу-дерезу» Дніпрова Чайка написала буквально за два чи три дні, музику до неї (з народних пісень) дібрали О.О. Русов, О.О. Ліндфорс та сам Конощенко. Опера була вперше виконана в Херсоні, дитячими силами, 1886 року, а вже пізніше її було надруковано в Галичині, в обробці М.В. Лисенка. Не одне десятиліття тривала творча дружба Людмили Олексіївни зі славетним композитором, він створив кілька опер на її лібрето (“Коза-дереза”, “Пан Коцький” та “Зима і Весна”), романсів на вірші, записував з голосу Дніпрової Чайки народні пісні.

З початку перебування в Херсоні 24-річна письменниця бере активну участь у роботі місцевого просвітницького гуртка, організованого земським статистиком О.О.Русовим, який займався також етнографією та фольклористикою. В гостинному будинку О.О.Русова, де у ті роки гуртувалася передова інтелігенція Херсона, Людмила Олексіївна зустрілася з корифеями української сцени М.Садовським, П.Саксаганським, М.Заньковецькою, а також драматургом, режисером і актором І.Карпенком-Карим.

Разом з чоловіком і М.Ф.Чернявським Дніпрова Чайка займалася поширенням творів передових російських письменників, гнівних віршів Т.Г.Шевченка, тісно дружила з членами колишніх таємних політичних товариств у Єлисаветграді, які за антимонархічну діяльність були переведені на службу до Херсона.

Відомий, наприклад, такий факт, що в 1885 році Дніпрова Чайка пише романтичний твір “Вісточка”, темою якого послужили розповіді односельчан про трагічні долі збур’ївських рибалок і моряків. Саме цього року за статистикою по Дніпровському повітові в морі потонуло близько 50 суден. Загалом же у Херсоні письменниця написала багато віршів, поезій у прозі, новел, оповідань, лібретто дитячих опер (чи не вплив це тісних контактів з корифеями національного театру?), а також зібрала зошит фольклорних записів “Українські пісні, що їх співають у Дніпровському повіті Таврійської губернії”. Між іншим, багато народних пісень записав від Дніпрової Чайки близький приятель сім’ї А.Конощенко, більшу частину яких було зібрано письменницею у Збур’ївці та Голій Пристані.

Проте не тільки пісні, але й увесь творчий доробок Дніпрової Чайки був тісно пов’язаний з Херсонщиною. Ось чому мова героїв оповідань письменниці така різнобарвна, насичена діалектизмами (полонізмами, галицизмами і, звісно, русизмами). Соціолінгвістично це пояснюється особливостями заселення південних земель України, іншими причинами, а психологічно – і це, мабуть, головне – клопіткою роботою Дніпрової Чайки по збиранню мовного матеріалу серед селян та інтелігенції Таврії. Дніпрову Чайку хвилювало незадовільне становище рідної мови на Півдні України, тому в своїй учительській і письменницькій діяльності вона надавала цьому питанню неабиякої ваги.

У 1885 р. в одеському альманасі “Нива” були вперше надруковані два вірші Дніпрової Чайки (“Вісточка” й ”Пісня”) та оповідання “Знахарка”.

Слід, мабуть, згадати, що у 1886 році з’явилося на світ перше число херсонського альманаху “Степ”, в якому маловідома тоді Дніпрова Чайка, котра дуже критично ставилася до своїх віршованих вправ, запропонувала читачеві власний вірш “Зірка” /в оригиналі-“Зирка”/.

Дуже багато цінного дає письменниці активне спілкування з О.Русовим та С.Русовою, А.Грабенком (Конощенком), Д.Марковичем, Б.Грінченком, Д.Яворницьким та ін. Саме за пропозицією Русових Дніпрова Чайка пише лібретто своєї першої дитячої опери “Коза-дереза”. Перша вистава була організована в Херсоні і пройшла в музичному варіанті О.Русова та Д.Грабенка; над створенням дитячого спектаклю працювали також С.Русова та З.Ліндфорс. В цей час з-під пера письменниці народжуються сповнені трагізму твори “Степова билиця” і “Хрестонос”, грунтовані на місцевому матеріалі.

У 1887 році подружжя Василевських за участь у Херсонській народницькій громаді було виселено з міста.Тож вони вирушають на Київщину.

Наступний херсонський період Дніпрової Чайки -1895-1908 роки. У цей час родина Василевських мешкає на таких вулицях: Грецька, №15. Гімназичній №№2 й 12. Південноукраїнський колорит продовжує домінувати в її творчості, як і свободолюбиві демократичні настрої в таких творах, як “Плавні горять”, “Вольтер’янець”, “Чи сквитались”, “Тень не созданных созданий” та ін.

У 1905 році за участь у виступах на зборах із закликом боротися проти експлуататорів, а також за допомогу політичним в’язням, котрих, до речі, вона час від часу переховувала в своєму домі, Дніпрову Чайку було заарештовано. У вересні 1908 року вона назавжди залишила Херсонщину і переїхала до Києва, де похована 1927 року. З 66 років життя, які відвела їй доля, понад 20 років Дніпрова Чайка жила і творила на Херсонщині.


* Публікується за виданням:

Дніпрова Чайка : літ. розвiдки, бiблiогр. нариси. – 2-ге вид. – Херсон, 1997. – 56 с. – (Літературно-краєзнавчі студії).