Підсумки
Чому сучасна людина повинна читати
Сучасна людина щодня засвоює величезну кількість інформації. Радіо, телебачення, Інтернет – це неймовірний потік інформації. Ми сприймаємо його, інколи не помічаючи, і рідко задумуємось про якість почутого чи побаченого.
Найпопулярнішим джерелом інформації в світі є Інтернет. Без нього не уявляє життя жоден сучасний підліток. «Всесвітня павутина» проникла у більшість сфер існування людини. А між тим, в ній лише десь із десять відсотків дійсно цікавого та корисного. Все інше – порнографія, плітки, тупі анекдоти. Тобто інформація, м’яко кажучи, сумнівної якості. І людина за все це платить! Як мінімум, це можна назвати виявом неповаги до самого себе.
Втім, не все так погано і в Інтернеті. Нещодавно я бачив сюжет на телебаченні, як створюється всесвітня електронна бібліотека. Кожну книжку, яка існує на планеті Земля, оцифрують, і можна буде замовити її собі на монітор, і насолоджуватись, гортаючи електронні сторінки.
І все ж таки навіть у такому варіанті чогось не вистачатиме – запаху новенької обкладинки, шурхотіння сторінок, особливої тиші, коли ти завмираєш над рядком, що тебе вразив.
Я не можу не читати! І вважаю, що „мокреці” (мутанти, що вмирали без книжок) – витвір уяви братів Стругацьких - не таке вже й перебільшення. Звичайно, людина без книжки не помре фізично, а от духовно? Крім рефлексів та інстинктів у людини є ще інтелект, і його треба розвивати. Саме читаючи людина розвивається. Поступово вона читає все складнішу літературу. Читання – прекрасна форма протесту проти поп-культури. Принаймні, людина, що любить читати, легко відрізняє гарне від поганого, нею важче маніпулювати.
Може здатися, що книжка менш доступна, аніж телебачення чи Інтернет. Насправді це не так. Можливо, ціни на книжки в дорогих магазинах і „кусаються”, але існує багато бібліотек, де завжди можна взяти почитати гарну книжку.
Останнім часом я часто буваю у Херсонській обласній бібліотеці для дітей і бачив, як малеча, згинаючись під вагою величезного пакету, несе додому стоси книжок. Підлітки обирають літературу довго, переглядають усі полиці, немов шукають скарби. Беруть одну- дві книжки, але які! Відвідувачів завжди багато і в читацькому залі, і в відділі періодики, і навіть у відділі літератури на іноземних мовах!
От і маєш: у часи всемогутнього Інтернету, його величезних електронних бібліотек, більшість все ж таки любить перегортати сторінки. Мабуть, я оптиміст, та здається, що останнім часом читаючих людей трохи побільшало.
Насамкінець хочу процитувати Тараса Шевченка: „Учитеся, брати мої, думайте, читайте”. І знову ж згадати про величезну кількість інформації, що її нам щодня доводиться сприймати. Коли хоч частина з неї буде справді корисною, людина, як мінімум, зможе стати розумнішої. Все залежить від нас.
Веснін Денис,
учень 10-го класу Херсонського ліцею журналістики, бізнесу та правознавства
