Наші постійні відвідувачі напевно пам'ятають, що цього року до Львова на фестиваль дитячого читання "Книгоманія" поїхали не лише переможці конкурсу "Найкращий читач України" в Херсонській області, а ще й переможець літературно-журналістського конкурсу "Бібліотечні фантазії" Денис Веснін.

Денис їхав до Львова працювати - як наш спеціальний кореспондент. Тож публікуємо його

Приватний щоденник книгомана
(замітки з Фестивалю дитячого читання «Книгоманія»
та Форуму видавців України)

5-6 Травня
В Херсоні дощить. Ми сідаємо на потяг «Херсон – Львів». Там власне й знайомимось. Нас в делегації четверо – я , Денис Расторгуєв, Аліна Рожкова і наша супроводжуюча Наталя Миколаївна.

Знайомство відбувається швидко. З перших хвилин починаються жарти та інтенсивне спілкування. За ними час минає швидко, але до довгоочікуваного Львова ще так далеко. Хоч з кожною хвилиною ця відстань зменшується.
Провідниця ( схоже корінна львів’янка ), заглядаючи до купе постійно називає нас «дівчатками». Нас з Денисом це трохи обурює, але одночасно й смішить. Пейзаж за вікном постійно змінюється. Так само й погода – коли виїжджали з Херсона йшов дощ, потім ми з нього виїхали, а трохи згодом – потрапили в інший. Поступово вечоріє. Приносять білизну і ми готуємось спати.
Перші спроби заснути виявились невдалими. В хід пішли анекдоти та інші байки. Коли ж їх запас вичерпався ми знов спробували заснути. Завадив цьому якийсь дивний чоловік. Підсівши на котрійсь із станцій, він перебудив майже весь вагон у пошуках власного місця. При цьому він не знайшов кращих слів аніж «Добрий вечір».
Ранок, який ми зустріли вже далеко від дому, видався на диво сонячним. Здаючи білизну ми випадково стали свідками того як провідниця назвала «дівчатками» двох досить мужніх чоловіків літнього віку.
Кожна нова зупинка потяга помилково ідентифікується як Львів. Але щоразу виявляється якимось банальним «Красним» чи «Підзамчою». Останні 20 хвилин у купе здаються набагато довшими ніж уся попередня дорога з Херсону.
І ось нарешті – довгоочікуваний Львів. Тут нас зустрічають волонтери. Тут нас ведуть до автобуса. Видають програмки фестивалю і перепустки до готелю «Перлина», що має стати на наступні кілька днів нашим причалом у Львові.
Заселяємось до кімнат і з радістю відзначаємо, що наступний пункт програми – обід. Рушаємо на нього колоною по троє. В уяві постає типова табірна їдальня. Але реальність виявляється куди більш приємною – ми потрапляємо до справжнього ресторану. Бажаємо одне одному «смачного» (замість такого звичного «приятного апетита»).
Після обіду – коротенька півгодинна «фієста». Далі зустріч з відомою поетесою та видавцем Мар’яною Савкою. Спроба побудувати психологічний діалог за допомогою кульки переростає в звичайне просте спілкування. Учасники отримують рідкісну можливість почути вірші у ,власне, авторському виконанні.
Потім підготовка до дебатів «Читати - не читати : ось питання…». Кількість прихильників читання дуже значна (що й не дивно, коли врахувати характер заходу). Але висловити достойні аргументи вдається одиницям. (що й не дивно, адже необхідність читання розуміється мало не інстинктивно). Нарешті команди сформовані. Капітани обрані. Можна й повечеряти.
Після неймовірно смачної вечері повертаємось до кімнат і отримуємо гарну можливість добре роззнайомитись.

7 травня
Зранку трохи прохолодно. Вночі здається дощило.
Досі сонні, всі шикуються в колонну по троє і рушають на сніданок. Під час сніданку та після нього уважно вивчається програма дій на сьогодні.
Сідаємо до автобусів і рушаємо до Палацу Мистецтв. Де на всіх очікує Книжковий Ярмарок і, як наслідок, перший напад шопоманії. Очі просто розбігаються. Коло ярмарком. – і фонди бідніють. А на прилавках ще скільки всього привабливого. Підіймаємось на другий поверх де дізнаємось назви книжок-переможців конкурсу «Найкраща дитяча книжка Фестивалю».
Обідаємо цього разу в іншому місці, та від того прийом їжі не стає менш вишуканим. Після обід автобус відвозить нас до наступної зупинки – клубу «Picasso». Всіх пригощають «Кока-Колою» та морозивом. Тут має відбутися урочиста церемонія нагородження переможців конкурсу «Найкращий читач України». Участь у ній приймали «зірки» - Віталій Козловський, Міка Ньютон. Вони дарували учасникам подарунки та власні автографи. Також на церемонії з'явився ще один надзвичайно відомий культурний діяч – всесвітньовідомий театральний режисер Роман Віктюк. Він трохи затримався, але зумів одразу прикувати до себе увагу дітей.
Після урочистої частини клуб майже на сто відсотків перейшов у власність юних учасників фестивалю. Використавши цю сприятливу можливість вони добряче повеселилися.
Ще раз відвідуємо ярмарок. З кишень зникають останні заощадження. Цього разу вибір здійснюється набагато ретельніше.
Під час вечері натхненно ділимося враженнями від настільки наповненого дня. Все ще переповнені ними ми повертаємось до кімнат. По телевізору – футбольний матч. Тому ділимося на прихильників цієї гри та байдужих до неї. Прихильники поспішають зайняти місце біля телевізора. Байдужі – місце в черзі біля душу.
Нарешті довгоочікуваний сон. Треба добряче виспатись, адже хтозна, можливо наступний день виявиться ще змістовнішим.