Моя рідна Україна

Мов би дівчина – дитина.

Вона люба і ясна,

І красива, як весна.

Милий Боже,

З чистою любов'ю до краю

Я до тебе припадаю.

Дай же, Боже, в добрий час,

Щоб добро гостило в нас.

Над полями сонечко променисте –

Буде в нас пшениченька колосиста.

Чи то з жита, чи з пшениці

Будуть гарні паляниці.

Своїми бабусями дуже горжуся.

На їхню роботу з любов»ю дивлюся,

Бо труд їх великий в народі в пошані.

Одна з них колгоспниця, має медалі,

А інша – за вчительську працю відзнаки.

Я візьму ці квіти

І сплету віночок.

Мирне сонце світить

Для усіх діточок.

Вчені агрономи мій дідусь і тато.

На землі таврійській працюють завзято.

Врожаї пшениці збирають доволі.

Сонях головатий спочиває в полі,

Кавуни і дині солодкі, духмяні,

Любіть свою Батьківщину,

Хоч і не багата.

Тут ви бігали, гуляли

Дрібними, малята.