З історії школи...

В Херсоні існує не так багато шкіл, які б могли похвалитися своєю давньою історією. Одним з таких навчальних закладів є Херсонська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 14, адже почала вона працювати ще в довоєнні роки.

В центральній частині міста на колишній Привозній площі стоїть Свято-Духівський кафедральний собор, який ще й досі старожили називають Привозною церквою, бо розміщений він на місці скасованого базару Привозу. До 1937 року навкруги цього храму була неупорядкована ділянка, яка виходила на вулицю Михайловича та Комунарів. Саме на цій площі (колишній базарній) і була зведена триповерхова будівля, в якій в 1937-1938 навчальному році почала свою роботи Херсонська середня школа № 25 (нині № 14).

Першим директором школи став Андрій Григорович Матте, який під час Великої Вітчизняної війни загинув на фронті. А завпедом (так тоді іменували посаду завуча) були Голикова Антоніна Олександрівна, заслужений учитель УРСР. Педагогічний колектив складався з 21 учителя. Серед них були Микола Данилович Гурін викладач історії; вчитель молодших класів, заслужений учитель УРСР М.Б.Валуєва; викладач математики Є.П.Муляєва та інші.

В перший навчальний рік було набрано 15 класів з першого по восьмий, всього 505 учнів. Спочатку школа не мала обладнаних кабінетів і навіть спортивного залу, але ентузіазм і наполегливість учителів повністю компенсували негаразди та незручності існування ново зведеного навчального закладу.

Про самовідданість, працелюбність та енергійність учительського колективу школи в довоєнні роки свідчить те, з якою повагою і теплотою згадують про своє навчання в ній перші випускники. Вони досі згадують уроки вчителя історії Миколи Даниловича Гуріна та викладача російської мови та літератури Антоніни Олександрівни Голикової.

Ось як згадує своє навчання в школі випускниця 1941 року В. Якименко (Кузнецова): „Ми дуже любили свою школу, своїх учителів. Наш клас був найстаршим у школі, тому дирекція й учителя вважали нас своїми головними помічниками. Найсвітліші, найрадісніші спогади залишили нам шкільні роки”.

21 червня 1941 року відбувся перший випуск десятикласників школи. Скільки було радощів, веселощів, які прекрасні окрилені мрії про щасливе майбутнє, яке прагнення жити і працювати на благо нашої прекрасної Батьківщини. А 22 червня страшна звістка: почалась війна . А.О.Голікова згадує: „Пам'ятаю прибігли до мене Володя Запольський, Роня Бізер, В.Таєр та В.Подгурський попрощатися. Вони добровольцями пішли захищати Батьківщину. Зі слізьми на очах обняла їх і благословила на „священну війну”. Добровільно захищати Батьківщину пішов директор школи А.Г.Матте, а також 17 учнів з 9-го класу. Серед загиблих у боях за рідну землю були Р.Бізер, В.Таєр, А.Подгурський, В.Запольський та багато інших”.

Учениця 9-го класу Лідія Біла в окупованому місті була розвідницею в підпільній групі „Центр”, саме її ім'я і носить зараз школа.

В період окупації Херсона німецько-фашистськими загарбниками навчальний процес у школі був призупинений, а в її приміщенні до 13 березня 1944 року був розміщений офіцерський німецький шпиталь. Після звільнення міста від фашистів учителі та жителі району, в якому знаходилась Херсонська середня школа № 25, почали відновлювали будівлю школи. Величезних зусиль знадобилось докласти для того, щоб підняти з руїн пошкоджені німецько-фашистськими загарбниками класи, створити енергійний, дружний й методично грамотний колектив викладачів, провести набір учнів і розпочати планомірну учбово-виховну роботу.

В цих умовах відновлювального періоду та періоду післявоєнних п'ятирічок невичерпну енергію, наполегливість, працездатність виявили директор школи В.Г.Крашенникова та завуч Г.П.Полтавський, адже їм довелося починати майже з нуля. Того часу педагогічний колектив складався з 30 вчителів, а учнів набрали до школи більш 700. Саме в ці важкі часи в школі в школі № 14 сходить зірка світової гімнастики, яка згодом засяє на весь світ ще багаторазова чемпіонка СРСР, Європи та світу Лариса Семенівна Дірій (Латиніна).

Про ефективність і результативність роботи педагогічного колективу в період з 1944 по 1946 роки свідчить той факт, що більшість випускників цих років продовжили навчання у вищих навчальних закладах Москви, Ленінграда, Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська та Херсона. Багато хто з них відомі херсонцям, як гарні фахівці. Це доктори наук Устименко, Левашова, доктор хімічних наук Нізова, редактор кіно-телестудії Татарії Потлавська, директор шкіряного заводу Хрисосуклі, журналіст В.Яковенко, вчителі Г.Т.Бантиш, В.А.Жуковська, К.М.Дамчук, А.А.Ковальова, та інші. Кожен з них з любов'ю згадує свою школу.

У 1958 році з ініціативи щойно призначеного директора школи Д.П.Тряпіцина, обізнаної, енергійної та волової людини, розпочалася будова приміщення шкільної майстерні. З великим ентузіазмом старшокласники разом з вчителями після уроків скопали траншеї, клали стіни, прокладали кабель, білили будівлю.

Школа № 14 була середньою до 1961 року, коли рішенням міської ради депутатів з неї були виведені десяті класи і інші школи. За період існування школи з 1937 по 1961 рік школа зробила 18 випусків десятих класів. З золотою та срібною медаллю закінчили школи 70 учнів, їх іменами школа пишається і досі.

далі