ДО ВЧИТЕЛЯ...

Я вчився в школі довгих десять років,

Бували дні веселі і сумні,

Але як зараз пам`ятаю ту людину,

Що вперше в школі посміхнулася мені.

Із нею я здобув освіту першу,

Із нею я почав нове життя,-

Шкільне життя, яке я навіть досі

Забуть не можу і немає вороття.

Немає вороття у клас мій перший,

До парти за якою я сидів,

До вчительки моєї, яка вперше

У школі посміхнулася мені.

Я виріс і пройшло моє дитинство,

Пройшли й роки веселого життя,

Пройшов той час коли я йшов до школи

Із посмішкою й ранцем на плечах.

Я вчився в школі довгих десять років

Бували дні веселі і сумні,

Але як зараз пам`ятаю ту людину,

Що вперше в школі посміхнулася мені.

                                                             05.04.03 г.

              ДЛЯ  НАРОДУ...

Я українець, і пишаюсь цим.

Я єсть народ, якого правди сила.

Я ріс серед степів, серед лісів,

Що Україна-мати породила.

Я б за народ віддав своє життя,

Наслідував великого Тараса,

Хотів би, щоби люд обрав той шлях,

Який підніс би українську расу.

О, мій народе! Скільки горя й сліз

Принесли нам чужі ворожі сили?!

Бувало так, що падали ми вниз,

Але ж вставали й знов в літаври били!

Ми йшли у бій, вбивали ворогів-

Відстоювали право на країну.

Ми билися за слово, землю, дім

І так свою культуру відродили.

Культура для народу - діамант.

Вона єднає нас, керує нами.

Вона виховує усе життя всіх нас

І ставить перед нами ідеали.

Я б міг поетом стати й збагатить

Культуру рідну своїми віршами.

Їх мій народ читав би залюбки

В усіх куточках нашої держави.

Я за народ пройшов би крізь вогонь

Й тепло приніс до кожної родини,

Я б людям дарував лише добро,

Щоб процвітала мати-Україна.

І сплине час, й пройдуть десятки літ; 

Мене не стане, але для народу

Залишу я свій величезний слід,

Що будуть пам`ятати дуже довго...

                                                                                                  17.11.2004 р.

                         Любовь     &       Война

Туман стелился над землею,                    И сердце вздрагивало с мыслью,

Смешавшись с дымом темноты,              Что не увижу никогда

А Ты жила, жила лишь мною,                  Твои глаза, Твою улыбку,

Ждала когда прийду с войны.                  Что заберет меня война,

А я лежал в сырых окопах                        Что Ты узнаешь счастье с кем-то,

Тяжело раненый в бою.                            Что позабудешь обо мне.

Я умирал, дышал так редко                      Да! Я боялся этих мыслей

И думал про Тебя одну.                           боль едва держал в себе.

И градом сыпались снаряды,                    Уже почти и не дышал я,

И был опасен каждый шаг,                        Уже не видел ничего,

И на земле сырой, холодной                      Пропитан был холодным потом,

Я окровавленый лежал.                              Но жил, я жил пока еще.

В свои последние минуты                          Туман стелился над землею   

Я вспоминал о днях, ночах,                       И на земь тень луны ложилась,

Что провели с тобою вместе,                     А я лежал в сырых окопах,

О наших тайнах, о мечтах.                        В бреду мои глаза закрылись.

                                                                                              22-23.ХII.04 г.

       МОВА

Плекайте мову, мову солов`їну!

Ту мову, за яку лилася кров,

За яку люди падали в могилу

І йшли до неї крізь палкий вогонь.

Її царат забороняв і нищив.

Письменники сиділи в засланні,

Але творили мовою Вітчизни

На радість людям і на царський гнів.

Карали навіть за вживання мови,

Рукописи всі нищили й книжки,

Країну обізвали - "Малоросія"!-

Не Україна як було раніш.

Та мова не клонилася до долу

Неначе зірка, падаюча вниз,

А виривалась і летіла вгору

На радість людям і на царський гнів!

                                                            14.02.04 г.

       Україна

Я люблю свою країну,

Звеличаю я її.

У ввісні до неї лину,

У гаї і у степи.

Озираюся навколо,

Бачу квіти і кущі,

Бачу Дніпр наш широкий

і його два береги.

Я кохаю цю місцевість,

Я кохаю любий край.

І всім серцем я бажаю Україно розквітай!

               МІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Мій любий, рідний краю,

Моя ти батьківщино! -

Це чудовий, щедрий рай -

Південь України.

Він завжди у всі часи

Славиться степом,

Гречками медистими,

Пшеницями чистими.

Чорне море та ліси

Маємо ми звами.

Ця чудова мить краси

Дніпро широке із крутими берегами.

Полів розмай, зелений гай

Все це рідний, любий край

Наша Батьківщина.

               РІДНЕ МІСТО

Херсон - портове місто

На березі Дніпра

Стоїть воно, милується

Квітуче, як весна.

Не знайдеш більше в світі

Найкращого тепла

Ніж в ріднім твоїм місті

Де мати сповила.

Це - гарний край!

Передімною:

Дніпро, ліси, степи, сади

Живемо там

І я і ти.

Це рідне місто вдалині

Я буду згадувать завжди.

       6 - А клас, Луценко М.

               ХЕРСОНЩИНА

Рідна херсонщина,

Рідні степи!

Я вас люблю,

Дорогі ви мої.

Чудова природа,

Гарні краї,

І люди привітні,

Чутливі завжди.

Будинки знайомі,

Балкони й двори

Дитинство чудове -

Все любо мені.

Прокинувшись вранці,

Я знаю, завжди

Зі мною ви разом,

Херсонці мої.

       8 - А клас, Лебедєв Сергій

       РІДНЕ МІСТО!

Херсонщино! Мій краю рідний!

Прекраснії твої простори:

Безмежжя степу, даль річок

Й колося запах в тихім полі.

Ота стежина, по якій

Робив я перші свої кроки.

Галявина та, наякій

В футбола грав в молодші роки

І як далеко я не був би

Поодаль рідної землі,

Завжди я буду пам'ятати

Твої поля, твої ліси ! ! !

       учень 8 - А класу

       Черненко Сергій

       РІДНЕ МІСТО МОЄ...

Рідне місто моє,

Народився я тут.

Теє місто, яке

Всі Херсоном зовуть.

І буяє трава,

Й пробивається кущ,

А у полі в цей час

Люди жито женуть.

О! Яка ж це краса,

Влітку та на весні

Побачить Херсон

В його пишній красі!

І якщо ви не були

У нас у цей час,

Приїжджайте в Херсон!

Завітайте до нас!

       учень 8 - А класу

       Черненко Сергій