Різдвяні візерунки
        

На Різдво                                        
Матері

Мені приснилась біла паляниця,
Накритий стіл і соняшна кутя,
І понад хатою в лету жар-птиця,
Що ловить зорі й знає майбуття.

Я часто бачу: грає сніговія,
Міцні морози - дуб аж посизів,
А ти стоїш на покутті, як мрія,
Як Божа Мати серед образів.

Сім'я сідає до святного столу,
Де пахне сніп і де п'янить узвар;
З ясної стелі, мов з небес додолу
Лампадка ронить сяєво, як жар.

Дзвенить молитва над столом святково,
І на долівці сіно шелестить...
О не забути боговите слово,
Що всім ясило благодатну мить!

Мені приснилась біла паляниця,
Накритий стіл і соняшна кутя...
Нехай навіки спомином іскриться
Той добрий час - на все моє життя!

Славутич, Яр. Камінець із батьківської хати: Вірші \ Яр Славутич; Худож. Л. Дугінцова. - Херсон: Айлант, 1998. - 32 с.: іл. - (Література рідного краю).

                              

Сніг

Ось летить сніжок хрещатий,
В'ється, крутиться й ляга,
У наряд у волохатий
Чорну землю одяга.

Ось летить гонець крилатий
І людей остеріга:
І убогий, і багатий
Хай на зиму заляга!

Йдуть північні люті раті
Край південий воювати,                              
Воєвода їх веде.

Йдуть снігів полки крилаті                                                                                                                                               
Білій пані шлях рівняти
І вона за ними йде.

***
Налетіла злая віхола,                                                   
Нашуміла - і нема.
А за нею вслід приїхала
На санях ясна зима.
Прокотила степом, горами
Перли сипала, кришталь.
Заквітчала все узорами
І помчалась в синю даль.
А услід їй ясне сонечко
Засміялось з-за гори:
"Попишайся, моя донечко,
Попишайся до пори!"
І склепило ясні віченьки,
Тихо спатоньки лягло,
Покривало синє ніченьки
Землю сном оповило.

Поворот зими                                                                                                      

І знов зима, і знов негода!
А як то гарно вже було:
Кайдани скинула природа,
І небо співами гуло!

Де ж ви тепер, співці далекі,
Куди загнала вас зима?
Ви знов вернулись в царство спеки,                       
Де снігу й холоду нема.

А ми?.. Ми знов засумували
Під гомін хуги по ночах,
І ждем, щоб знов ви прилітали,
Побувши в вирію в гостях.

Чернявський, Микола Федорович. Степова симфонія: Вірші \ М.Ф.Чернявський; Худож. Л. Дугинцова. - Херсон: Айлант, 1999. - 48 с.: іл. - (Література рідного краю).

Різдво - найвеличніше свято                                        

Лелеки-роки відлетіли,
змахнувши у небі крилом.
Позаду лишилася осінь,
а нині зима, бурелом.

Зимові свята на порозі,
до них готувалась сім'я.
Кабанчика вчора кололи,
турбот вистачало щодня.

Колядки малеча учила,
жінки щось варили, пекли.
В печі щось так смачно шкварчало,
щось різали, терли, товкли...                               

Пиріг, калачі і пампушки,
ковбаска рум'яна лежить.
Холодчик, киселик в тарілках.
Холодним він ледве дрижить.

Кутя і смачна, і солодка.
В макітрі лежать шулики.
З комори до хати заносять
копчені уже балики.

І запах по хаті витає,
нікуди він вже не втече.
Лоскоче уяву і ніздрі,
аж слинка із рота тече.

Різдво - найвеличніше свято.
Христос народився в цей день.
Лунають по хатах колядки,
всі люблять цих гарних пісень.

Нижеголенко, Валентина Михайлівна. Серед трав пахучих: Поезії \ В.М.Нижеголенко; Худож. О. Журба. - Херсон: Персей, 2002. - 44 с.

        

25.01.2014